Contract

25 років «Договору між Україною і Республікою Польщею про добросусідство, дружні відносини і співробітництво» - спроба балансу»

UNIWERSYTET WARMIŃSKO-MAZURSKI W OLSZTYNIE INSTYTUT NAUK POLITYCZNYCH

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ІНСТИТУТ ГУМАНІТАРНИХ І СОЦІАЛЬНИХ НАУК

НАУКОВО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ «ВЕКТОР»

IІІ Polsko-Ukraińskiе Forum Naukowе ІІІ Українсько-польський науковий форум

25 LAT TRAKTATU MIĘDZY RZECZĄPOSPOLITĄ POLSKĄ A UKRAINĄ O DOBRYM SĄSIEDZTWIE, PRZYJAZNYCH STOSUNKACH I WSPÓŁPRACY –

PRÓBA BILANSU

25 РОКІВ ДОГОВОРУ МІЖ УКРАЇНОЮ І РЕСПУБЛІКОЮ ПОЛЬЩА ПРО

ДОБРОСУСІДСТВО, ДРУЖНІ ВІДНОСИНИ І СПІВРОБІТНИЦТВО: СПРОБА БАЛАНСУ

Olsztyn-Львів

2017

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

25 lat Traktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy – próba bilansu / Materiały ІІI Polsko-Ukraińskiеgo Forumu Naukowego (11-12 maja 2017, Olsztyn). - Львів-Olsztyn: Wydawnictwo NULP i INP UWM 2017. - 326 s.

25 років Договору між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини і співробітництво: спроба балансу / Матеріали ІІІ Українсько-польського наукового фо- руму (11-12 травня 2017, Olsztyn). - Olsztyn-Львів: Видавництво НУЛП i INP UWM, 2017. - 326 с.

Відповідальність за зміст статей несуть автори.

Odpowiedzialność za treść artykułów ponoszą autorzy. Загальна редакція: Xxxxxxxxx Xxxxxx, Xxxxx Xxxxxxx.

Redakcja: Xxxxx Xxxxxxx, Xxxxxxxxx Xxxxxxx.

ISBN 978-83-89559-89-0

PATRONAT HONOROWY / ФОРУМ ПІДТРИМУЮТЬ

ORGANIZATORZY / ОРГАНІЗАТОРИ:

WSPÓŁORGANIZATORZY / СПІВОРГАНІЗАТОРИ:

ВЕКТОР

PATRONAT MEDIALNY / ІНФОРМАЦІЙНІ ПАРТНЕРИ:

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

SPIS TREŚCI / ЗМІСТ

Prawnoustrojowe aspekty oraz praktyczny wymiar relacji polsko- ukraińskich / Державно-правові аспекти та практичний вимір

польсько-українських відносин 11

Xxxxxxx X., Xxxxxx С.

Розвиток польсько-українських торгово-економічних відносин

у сфері сільського господарства 13

Xxxxxxxx X., Xxxxxxxxxx X., Xxxxxxxxxx X.

Сучасні механізми функціонування українсько-польских відносин 19

Бучин М.

Порівняльний аналіз форми державного правління

Xxxxxxx xx Xxxxxx 00

Xxxxxxxx X.

Майбутнє ЄС крізь призму Римської декларації 2017 року 30

Xxxxxx X.

Глобальна демократизація:

контекст концепцій Xx. Xxxxxxxxx x X. Гантінгтона 36

Заремба О.

Інтеграційний шлях Польщі та України до Європейського Союзу 43

Xxxx X.

Боротьба з контрабандою на кордоні між Україною та Польщею 48

***

Determinanty obecnych i przyszłych relacji polsko-ukraińskich oraz rozwoju obydwu państw / Детермінанти сучасних і майбутніх польсько- українських відносин та розвитку двох держав 51

Xxxxxx X., Xxxxx X.

Балто-Чорноморський союз як варіант регіональної безпекової

системи для України 53

Xxxxxxxxxx X., Xxxxxxx X.

Львівсько-Варшавська філософська школа 58

Xxxxxxxx X., Xxxxxx X.

Позиція Польщі щодо середземноморської кризи біженців:

наслідки для України 63

Xxxxxxxx X.

Україна – Республіка Польща: медійний аспект взаємин 69

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Куньч X.

Фахоцентрична модель викладання української мови як іноземної 76

Xxxxxxx З.

Коучинг як інноваційний метод академічної освіти:досвід Польщі 81

Голубінка X., Конівіцька Т.

Країнознавчий принцип викладання української мови як іноземної

в умовах іншомовного середовища 87

Xxxx’xx X.

Трансформації досвіду реформуванняbсистеми освіти

Xxxxxxxxxx Xxxxxx 00

Xxxxxxxxxxxx X.

Особливості громадської дипломатії та м’якої сили Польщі на

східному напрямі 99

Xxxxxx X. X.

Integracja poprzez działania w obszarze wyższej edukacji.

Doświadczenia clinical legal education 104

Xxxxxxx X.

Позиція Республіки Польща стосовно російської агресії

проти України 108

Xxxxxx X.

Ключові моменти польської політики підтримки України у

російсько-українському конфлікті 111

***

Polska-Ukraina: Kwestie wewnętrzne i międzynarodowe / Польща- Україна: внутрішні та міжнародні питання 117

Xxxxxxx X.

Ocena i przewidywania stosunków polsko-ukraińskich 119

Xxxxxxxxxxx X.

Belarus - between Poland and Ukraine: prospects for regional

political and economic cooperation 125

Xxxxxxxxxx X.

Analiza porównawcza sektora bankowego w Polsce i na Ukrainie w latach

2007-2016: podobieństwa, różnice oraz perspektywy współpracy 130

Xxxxxxxx X.

Bilans Ukraińsko-Polskiej współpracy gospodarczej – wybrane aspekty 142

Xxxx Б.

Позитивні практики польської підтримки євроінтеграції України 148

Пісанець X., Xxxxxxxx X.

Українсько-польські відносини в євроінтеграційному контексті 153

Xxxxxxx X., Xxxxxxxxx У.

Стратегічне партнерство України - Республіки Польща: основні

етапи, геополітичні пріоритети та перспективи 157

Kalisz B.

Polityka wizowa Schengen wobec obywateli Ukrainy 162

Xxxxxxxxx X.

Rozwój relacji na linii Unia Europejska-Federacja Rosyjska 168

Xxxxxxxx X.

Концепція «Tримор’я» як форма зовнішньополітичної співпраці

країн ЦСЄ 178

Xxxxxxxxx У.

Українсько-польське транскордонне співробітництво в межах Єврорегіону «Буг» 182

П’ятковська X.

Особливості українсько-польського міграційного коридору

в сучасних умовах 188

Xxxxx X.

Українсько-польська транскордонна співпраця як один з аспектів євроінтеграції України 194

Xxxxx Б.

Карта поляка – польська репатріаційна віза: процедури отримання

та популярність серед українців ...............................,. 199

Трач О.

Децентралізація: перспектива чи занепад? 204

***

Polska-Ukraina: historyczny wymiar relacji polsko-ukraińskich i sfera bezpieczeństwa / Польща-Україна: історичний вимір польсько- українських відносин і сфера безпеки 209

Xxxxxxx X.

Państwo we mgle. Scenariusze współczesnych ukraińskich wysiłków niepodległościowych 211

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Stempin B.

Pojednanie Polsko-Ukraińskie w myśli politycznej prezydentów

Рolski Xxxxxxxxxx Xxxxxxxxxxxxxx i Xxxxx Xxxxxxxxxxxx 215

Herasymenko V.

Zagrożenia dla bezpieczeństwa Rzeczypospolitej Polskiej wynikające

z ruchów migracyjnych ukraińskiej ludności 220

Zima Ł.

Implikacje konfliktu na Ukrainie dla bezpieczeństwa

Rzeczypospolitej Polskiej 226

Xxxxxxx X.

Співпраця України та Польщі у сфері гарантування енергетичної безпеки: виклики та перспективи 232

Xxxxxxx М., Xxxxx X.

Значення та роль енергетичного форсайту для економіки Польщі 239

Xxxx X.

Стратегія кібербезпеки Польщі та її досвід для України 246

Xxxxxxx X.

Захист прав дитини: досвід Польщі 251

***

Polska-Ukraina: prawny, społeczno-kulturowy i medialny wymiar stosunków polsko-ukraińskich / Польща-Україна: правовий, суспільно-культурний та медіальний виміри

польсько-українських відносин 257

Щочка А.

Польща і Україна: культурологічний аспект 259

Горальська X., Xxxxxx X.

Особливості польсько-українських стереотипів 263

Xxxxxxxx X., Xxxxxxx З.

Освітня компонента українсько-польських відносин: програми студентської мобільності 267

Турчин X., Xxxxxxxx X.

Роль етнічної української меншини та діаспори в Польщі

у формуванні іміджу України 273

Xxxxx A.

Memy dotyczące aneksji Кrymu jako semiotyczne rozszerzenie

zawartości polskich portali internetowych 280

Xxxxxxxx О.

Програма митрополита Xxxxxx Xxxxxxxxxxx у справі

об’єднання українських церков 286

Xxxxxx X., Xxxxxxx X.

Громадська діяльність у розвитку міста 290

Xxxxxxx X.

Національні меншини як чинник українсько-польської

співпраці на сучасному етапі 295

Xxxxx A., Wujek X.,

Measures of money and deposit-loan markets integration on the international scale 299

Xxxxxx X.

Управління змінами при реалізації стратегії соціальної відповідальності 308

Xxxxx К.

Стратегічне партнерство України та Польща: історичний аспект 312

Xxxxxxxxxxxx X.

Соціальні аспекти виховання дітей та молоді з обмеженими можливостями у Польщі та Україні 315

Xxxxxxxxxx X. Особливості та перспективи україно-польського геополітичного єднання навколо Балто-Чорноморської осі 320

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

PRAWNOUSTROJOWE ASPEKTY ORAZ PRAKTYCZNY WYMIAR

RELACJI POLSKO-UKRAIŃSKICH

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТА ПРАКТИЧНИЙ ВИМІР ПОЛЬСЬКО- УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxxxx XXXXXXX0 Xxxxxx XXXXXX0

РОЗВИТОК ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Політичні та економічні взаємовідносини між сусідніми країнами – Україною та Польщею – неможливі без налагодження тісних торгово- економічних відносин, у т.ч. в аграрній сфері економіки. Вирішення загальних для обох країн проблем в аграрній сфері потребує нала- годження тісного транскордонного співробітництва, укладення між урядами країн відповідних міжнародних документів, покращення умов для залучення іноземних інвестицій у сільське господарство, активізації господарських процесів на рівні аграріїв тощо.

Налагодження взаємовідносин у сфері сільського господар- ства розпочалося у 1992 р. підписанням угоди між Міністерством сільського господарства і продовольства України, і Міністерством сільського господарства, і продовольства Республіки Польщі про господарське, і науково-технічне співробітництво. Основ- ною метою угоди було сприяння та допомога розвитку прямих безпосередніх торгових відносин, економічних і науково-технічних зв’язків у галузі сільського господарства й продовольства між суб’єктами господарської діяльності, науковими центрами та іншими організаційними та адміністративними підрозділами, які діють у галузі сільського господарства та продовольства, особливо в прикор- донних регіонах – в межах своєї компетенції і згідно з чинним зако- нодавством кожної із сторін3.

Особливістю українсько-польського транскордонного регіону є те, що в сільській місцевості проживає понад 50% населення цієї

1. Xxxxxxx Xxxxxxx, професор кафедри бухобліку, аналізу та аудиту Одеського національного університету імені X.X. Xxxxxxxxx.

2. Xxxxxx Xxxxxx, магістр права, Національна академія управління.

3. Угода між Міністерством сільського господарства і продовольства України, і Міністерством сільського господарства і продовольства Республіки Польщі про господарське і науково-технічне співробітництво, xxxx://xxx.xxxxxxx.xxx/xxxx- ments/date_5f/pg_ifcjsy.htm (доступ 11.01.2017).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

території, і частка сільського господарства у структурі зайнятості на- селення є досить значною. Зокрема на польській частині польсько- українського транскордонного регіону цей показник перевищує 50%, а в українській – коливається в межах 26-29%4. За таких умов пожвав- лення в аграрній сфері можна вважати ключовим фактором успіху в торгово-економічних стосунках.

Про це також свідчить створення Міжвідомчої робочої гру- пи з питань співробітництва в галузі сільського господарства між Україною та Республікою Польщею. Остання зустріч групи відбулася у 2016 р., на якій було підписано протокол 4-го засідання українсько-польської робочої групи з питань співробітництва у галузі сільського господарства.

Серед актуальних питань двосторонньої співпраці відзначили5:

- залучення польських експертів та інвесторів у проекти підтримки малих та середніх фермерських господарств;

- адаптація польського досвіду кооперативних господарств, ме- неджменту галузі та бізнесу відповідно до європейських стандартів;

- залучення інноваційних технологій в АПК;

- забезпечення європейських стандартів якості та безпеки про- дуктів харчування.

За словами Xxxxx Xxxxxxxxxxx, особливо цікавими для польських колег є такі напрямки співпраці з Україною, які дозволили б розви- вати тісний контакт у прикордонних регіонах двох країн. Зокрема, тут можуть бути здійснені спільні проекти з переробки, зі створення логістичних центрів та розвитку зеленого туризму, а також з вироб- ництва та реалізації регіональних продуктів, наприклад, з захищени- ми географічними назвами6.

Досвід Польщі у складі ЄС (з 2004 р.) демонструє можливості зростання аграрної сфери економіки в умовах України. Свідченням позитивної динаміки розвитку польської економіки стало зро- стання рівня ВВП на одного жителя країни: у порівнянні з

4. Програма транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007- 2013 рр., xxxx://xxx.xx-xx-xx.xx/xxxxxx/xx/XX-XX-XX_xxx.xxx (доступ 25.12.2016).

5. Україна та Польща поглиблюють співробітництво у сфері АПК, xxxx://xxxxxxx. xxx.xx/xxxx/00000 (доступ 21.02.2017).

6. В Польше обсудили перспективы украинско-польского сотрудничества в аграрной сфере, xxxx://xxxxxxxxxx.xxxx/xx/xxxx/x-xxxxxx-xxxxxxxx-xxxxxxxxxxxx-xxxxxxxxx- polskoho-sotrudnychestva-v-ahrarnoy-sfere (доступ 13.01.2017).

середньоєвропейським показником країн ЄС, з 43% в 2003 р. – до 51% в 2011 р. В цей же період показник продуктивності праці зріс з 31 до 42 злотих за годину. Вступ Польщі в ЄС значно підвищив і прибутковість продукції сільського господарства та фінансовий стан аграріїв: в 2011 р. середній прибуток працівників сільськогосподарської галузі країни зріс на 90% у порівнянні з 2000 р.7

Найголовнішими противниками вступу Польщі в ЄС були фермери, які були впевнені, що після цього різко зростуть ціни. І це дійсно ста- лося. Ціни на багато товарів зросли. Однак, зважаючи на побоювання, що закони Євросоюзу задушать промисловість і сільське господар- ство, сталося якраз протилежне – відкриття кордонів і вільний експорт збільшили оберти заводів, а фермери отримали додаткові субсидії розміром в 1,5 млрд. євро і нові ринки. Входження в Європу приско- рило процес модернізації й реструктуризації польського сільського го- сподарства. Інструменти єдиної політики ЄС сприяли стабілізації ви- робничих умов, дали фінансовий імпульс притоку інвестицій в Xxxx- щу, змінили імідж і роботу сільськогосподарського сектора8. За понад 10 років членства у ЄС аграрний експорт Польщі зріс більш ніж в 4 рази, а прибутки польських аграріїв збільшилися на понад 50%, в той час як у інших країнах ЄС – в середньому на 30%9.

27 червня та 16 вересня 2014 р. відбулося історичне підписання та ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Разом з даним міжнародним документом було підписано Угоду про погли- блену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ), яка набула чинності з 01.01.2016 р. Відзначимо, що реалізація останньої угоди надасть можливість збільшити обсяги торгівлі з країнами ЄС, по- кращити інвестиційний клімат, стимулювати економічне зростання в країні. Важливою умовою є гармонізація вітчизняного норматив- но-правового поля до вимог європейського законодавства. З цією метою необхідним є врегулювання питання тарифних та нетариф- них бар’єрів щодо експорту-імпорту сільськогосподарської продукції,

7. Вступ Польщі до Європейського Союзу, НАТО та його наслідки, xxxx://xxxxxx. xxx.xx/xx/xxxxxxx/xxxxxxxxxx-xxxxxx-x-xxxxxxxxxxx-xxxxx-xxxx-x-xxx-xxxxxxxxxxxx/ (доступ 16.02.2017).

8. Вступление в ЕС – польский опыт, xxxx://xxx.xxxxxxxxxxxxxxx.xxx/xxxxxxxx/000000/ (доступ 10.01.2017).

9. Польські уроки для агросектору України, xxxx://xxxxxxxx.xxx/xx/xxxxx/xxxx/xxxxxx-

-uroki-dla-agrosektoru-ukraini (доступ 28.02.2017).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

гармонізація стандартів на продукцію сільського господарства. Також в рамках угоди про ПВЗВТ передбачається встановлення квот на торгівлю окремими видами аграрної продукції та продукції її переробки10.

Відповідно вказані умови стосуються також й експорту-імпорту сільськогосподарської продукції між Україною та Польщею. Роз- глянемо досягнення у зовнішньоторговому товарообігу аграрною продукцією між Україною та Польщею у 2015 р.

За 2015 рік обсяги зовнішньої торгівлі аграрною продукцією України з Польщею склали 796 млн. дол. При цьому обсяги українського аграр- ного експорту до Польщі склали 477 млн. дол, імпорту – 319 млн. дол. Основну продукцію українського агроекспорту складають залишки та відходи харчової промисловості (91 млн. дол), соки (71), матеріали рослинного походження (54), насіння олійних культур (53) та олія (45 млн. дол). Водночас ми імпортуємо з Польщі у великій кількості м’ясо та субпродукти (46 млн. дол), шкіри зі шкури ВРХ, овець, ягнят (37), залишки та відходи харчової промисловості (32), продукти переробки овочів, плодів (28) та різні інші харчові продукти (25 млн. дол)11.

Основні зовнішньоторговельні показники АПК за 2015 р. між Польщею й Україною свідчать про наступне:

- частка Польщі у зовнішньому аграрному товарообігу України

– 4,3%. Сума зовнішньоторговельного обігу аграрної продукції між Польщею й Україною склала 796 млндол;

- частка Польщі в аграрному експорті України – 3,2%. Сума ек- спорту української аграрної продукції до Польщі – 477 млндол;

- частка Польщі в аграрному імпорті України – 8,5%. Сума імпорту польської аграрної продукції до України – 319 млн. дол.

Таким чином, за підсумками 2015 р. зовнішньоторговельне сальдо було позитивним для України, та становило 158 млн дол.

Одним з основних питань взаємодії між Україною та ЄС в аграрній сфері є питання експорту продукції тваринного походження в країни Європейського Союзу. Сьогодні Україна має право здійснювати ек- спорт продукції тваринництва до ЄС, включаючи наступні категорії

10. Xxxxxxx X.X. Розвиток аграрних торговельно-економічних взаємовідносин між Україною та Європейським союзом, Львів, 2016, с. 20-21.

11. Україна розраховує на підтримку польської сторони у питаннях просування сільгосппродукції на ринки ЄС, xxxx://xxx-xxxx.xxx.xx/xxxxxxx/xxxxxxx/xxxx-xx-xxxx- akhovu-na-p-dtrimku-polsko-storoni-u-pitannyakh-prosuvannya-s-lgospprodu (доступ 06.03.2017).

товарів: м’ясо птиці, рибу морську, рибопродукти, мед бджолиний, казеїн технічний, кишкову сировину, пухову сировину, корми, суб- продукти, покращувачі ґрунту та добрива12.

Схожа ситуація спостерігається й при імпорті продукції з Польщі, тобто на український ринок надходять у великій кількості м’ясо та субпродукти (майже 25% усього імпорту), а Україна експортує, в ос- новному, продукцію рослинного походження.

З метою покращення ситуації в галузі сільського господарства України за фінансової підтримки ЄС планується створити Фонд підтримки села, аналог Європейського фонду розвитку польського села.

Європейський фонд розвитку польського села (неурядо- ва організація) створено у 1990 р. Метою діяльності фонду є покращення технічної інфраструктури, розвитку місцевого підприємництва, а також розвитку освіти та соціальної сфе- ри сільських територій. Ще одне завдання фонду – забезпечи- ти надійними робочими місцями людей, що живуть у сільських регіонах. У рамках фонду було досягнено високого рівня модернізації, технологізації фермерських господарств. Завдя- ки цьому польські сільгосптоваровиробники почали виробляти продукцію, конкурентоспроможну не лише на вітчизняному, але і на європейському ринках13.

Крім цього доцільним для впровадження на території України є польський досвід у наступних напрямах:

- кооперації фермерів (дрібних виробників), що дасть можливість сформувати однорідні партії продукції та отримати більш високу ціну за продукцію високої якості;

- іпотечне кредитування фермерів. Земля у Польщі перебуває у приватній власності, тобто її можна використати як предмет застави, що найчастіше і відбувається. Це, звичайно, полегшує кредитування фермерів14;

- невисокі ставки кредитування фермерів. За кредитами на інвестиції, які банки надають на термін до 10 років, держава

12. Співробітництво у сферісільськогогосподарства, xxxx://xxxxxxx-xx.xxx.xxx.xx/xx/ ukraine-eu/trade-and-economic/agriculture (доступ 014.02.2017).

13. Польські уроки дляагросекторуУкраїни, xxxx://xxxxxxxx.xxx/xx/xxxxx/xxxx/xxxxxx-

-uroki-dla-agrosektoru-ukraini (доступ 28.02.2017).

14. Xxxxxxx X. Польский опыт кредитования фермеров: использовать или нет?,

„Содружество”, № 2 (7), 2013.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

компенсує половину процентної ставки. Існує також пільгове кре- дитування. У випадку, коли фермер сплачує лише 3%, а решту суми процентної ставки банку повертає держава15;

- збільшити фінансування програм розвитку сільських територій. Так Європейська Комісія у 2014 р. затвердила Програму сільського розвитку Польщі на період 2014-2020 рр., що передбачає виділення коштів у розмірі 13,5 млрд євро на розвиток сільських територій країни. Третину цієї допомоги заплановано спрямувати на покращен- ня ефективності та конкурентоспроможності близько 200 000 польсь- ких фермерських господарств, створення понад 22 000 робочих місць та 1 800 виробничих груп у АПК Польщі16;

- популяризація зайнятості та сільського способу життя. Як де- монструють статистичні дані, все більше польської молоді прагне за- йматися саме сільським господарством: 40% польських громадян, за- йнятих в агросекторі, молодші 44 років, в той час як у інших країнах ЄС цей показник ледь перевищує 20%17;

- оподаткування фермерів. Польські селяни не платять загального прибуткового податку (19% від доходів фізичних осіб), вони є плат- никами спеціального сільськогосподарського податку, який є суто символічним, залежить від площі землі18;

- пенсійна реформа фермерів. Держава субсидує пенсійний фонд фермерів, які мають окрему дуже вигідну систему пенсійного забез- печення. Місячний пенсійний збір із особи становить близько 20-50 злотих, тоді як у загальній пенсійній системі це приблизно 20% від місячного доходу, звичайний польський підприємець сплачує у се- редньому 800 злотих19.

15. Там само.

16. Там само.

17. Там само.

18. Поморський осередок сільськогосподарського дорадництва в Гданську, відділ в Старому Полі, Старе Поле 2005, С. 325.

19. Там само.

Xxxxxxx XXXXXXXX 1 Xxxx XXXXXXXXXX0 Xxxxx XXXXXXXXXX0

СУЧАСНІ МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСКИХ ВІДНОСИН

Складні історичні, економічні, культурні, ідеологічні шляхи пройшли дві сусідні великі держави – Польща та Україна, почи- наючи з літописних подій 981 року по наш час. Вступ Польщі до Європейського Союзу створив для України нову реальність, в якій се- ред його членів уперше з’явилась країна, яка лобіює український курс на членство в ЄС. В умовах «постпомаранчового» розвитку України постала необхідність в істотній модернізації структур та наповнення новим змістом політичного, економічного, культурного, наукового діалогу між Україною та Польщею.Одним з найважливіших вимірів сучасних україно-польських відносин є взаємодія двох держав з пи- тань євро- та євроатлантичної інтеграції. Для України наразі особли- вого значення набуває формування ефективної стратегії відносин із НАТО і ЄС, при цьому тут особливу роль може відіграти Республіка Польща як важливий сусід-член цих інституцій4.

Відносини з Польщею, що є одним з найбільш послідовних союзників України на зовнішній арені, дуже важливі для України, але сьогодні несподівано настали скрутні часи взаємних непорозумінь щодо деяких фактів спільного минулого та незрозумілих сучасних ексцесів. Проте Україна сподівається, що Варшава й досі лишається важливим та вірним партнером Києва, і зберегти напрацьовані гарні відносини цілком можливо, про що активно дискутували на

1. Xxxxxxx Xxxxxxxx, доцент кафедри маркетингу Одеської державної академії будівництва та архітектури.

2. Xxxx Xxxxxxxxxx, доцент кафедри маркетингу Одеської державної академії будівництва та архітектури.

3. Xxxxx Xxxxxxxxxx, магістрант кафедри маркетингу Одеської державної академії будівництва та архітектури.

4. С. Xxxxxxxxx, Україна в зовнішній політиці Республіки Польща: євроатлантичний та європейський інтеграційний вимір: Автореф. дис… канд. політ. наук, «НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. X.X. Xxxxxx», Київ 2007, с. 5.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

презентації доповіді «Аудит зовнішньої політики: Україна-Польща», яку підготував Інститут світової політики. Організатори дебатів та ча- стина учасників говорили про те, що, незважаючи на непорозуміння на історичному полі, відносини наших країн дуже гарні5. Xxxx- ща підтримує Україну в умовах неоголошеної «гібридної» війни з Росією, ведеться підготовка двосторонньої угоди у сфері обо- рони, гуманітарної допомоги, також передбачено участь України в проекті Міжмор’я («Інтермаріум»), що є сьогодні надто актуальним6. Польська держава найповніше в сучасній Європі враховує українські євроінтеграційні інтереси та наміри і сприяла підписанню Угоди про асоціацію України з ЄС та Зону вільної торгівлі в 2014 році.

Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Xxxx- щею базується на двосторонніх угодах. Одним з елементів українсько- польського співробітництва у галузі культури є використання польсь- кого досвіду, підтримки Польщею інтеграції українського культурно- мистецького середовища у загальноєвропейський культурний простір. З цією метою в Польщі організовуються фестивалі українського ми- стецтва, виставки, обміни художніми колективами, тижні кіно, гастролі театрів, майстер-класи. В 2015-2016 рр. у Варшаві було розгорнуто виставки відомих художників – Xxxxx Xxxxxxx та Xxxxxx Xxxxxxxxx. Щорічно проводиться фестиваль української культури у Сопоті, фести- валь «Українська весна» у Познані, проводяться й інші заходи7. Xxxx- ща сьогодні потребує немалої кількості українських легальних трудо- вих мігрантів. Багато з них залишаються в Польщі після закінчення навчання в польському університеті. На відміну від України, польська етнічна меншина отримувала фінансову допомогу від різних неурядо- вих організацій Польщі. Така діяльність дала можливість національним меншинам вивчати рідну мову, культуру, історію, водночас сприяла по- глибленому інтересу до історії минулого двох народів8.

5. Польща-Україна: Чи вдасться не зруйнувати підточену дружбу, «Електронне xxxxxxx.xx”, xxxx://xxx.xxx.xx/xxx/xxxxxx/0000.xxxx(xxxxxx 17.11.2016).

6. Умланд, Сенс військово-політичного союзу «Міжмор’я» – захист від Росії,

«ЕСПРЕСО», «Електронне xxxxxxx.xx”, xxxx://xxxxxxx.xx/xxxxxxx/0000/00/00/xxxxx_ quotmezhdumoryaquot_uzhe_voploschaetsya_v_nekotorykh_otnoshenyyakh_umland (доступ 16.06.2016).

7. Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Польщею, «Сайт Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в РП», «Електронне xxxxxxx.xx”, xxxx://xxxxxx.xxx.xxx.xx/xx/xxxxxxx-xx/xxxxxxx (доступ 5.04.2017).

8. М. Xxxxxxx, Розвиток польсько-українських освітніх відносин у 1991–2009 рр.,

Активно співпрацюють між собою академічні установи та університети двох країн, розширюється обмін студентів, науковців. За ініціативою Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України було створено Інститут Центрально-Східної Європи у Львові на правах громадської організації науковців. З 1997 р. у Львові працює Науковий центр Польської Академії наук, а у Варшаві – Науковий центр НАН України. Великий вплив на розвиток освітніх взаємин має діяльність Львівського національного університету ім. Xxxxx Xxxxxx та інших провідних університетів України. Львівським національним університетом імені Xxxxx Xxxxxx підписано 15 угод з 14 вищими навчальними закладами Польщі. Польських вчених цікавлять наші дослідження в галузі точних наук, географії, філології, робо- та в архівах та бібліотеках9. Поглибленню польсько-українських відносин у галузі науки й освіти сприяв Інститут Польщі, ство- рений в 2008 р. Інститут організував круглий стіл «Досвід всту- пу Польщі доЄвропейського Союзу: уроки для України», конкурс

«Ілюстрації до творів Xxxxxx Xxxxxxxxxxx» під керівництвом професора Художньої академії Xxxxx Xxxxxx Xxxxxxx, опрацюван- ня проекту монографії «Країнознавча характеристика Польщі» та інші заходи10. В позаминулому навчальному році 381 студент та понад 50 аспірантів із України, переважно зі зони АТО та тимча- сово окупованого Криму, навчалися в університетах Польщі за ра- хунок Польської держави. Загалом, у вищих навчальних закладах Польщі навчається майже 15 тисяч молодих українців11. З 2007 р. у Варшаві працює міжшкільний пункт навчання української мови, який відвідують діти трудових мігрантів із України та з українських родин громадян Польщі.

Досвід децентралізації середньої освіти в Польщі наразі активно використовується в реформі середньої освіти в Україні та створенні Нової Української Школи12.

«Вісник Прикарпатського університету, Історія» 2013, Вип. 23-24, с. 448.

9. Там само, с. 450.

10. Там само, с. 452.

11. Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Польщею, цит.,

«Електронне xxxxxxx.xx”, xxxx://xxxxxx.xxx.xxx.xx/xx/xxxxxxx-xx/xxxxxxx (доступ 5.04.2017).

12. Xx Xxxxxxxxxx, Децентралізація освіти в Польщі: Презентація, «Електронне xxxxxxx.xx”, xxxxx://xxxxx.xxx/xxxxxxxxxxxxxxxx/xxxx/xxxxxxxxxxxxxxxx_xx_xxx.xxxx

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Отже, діяльність науковців обох країн сприяла налагодженню науково-освітньої співпраці між навчальними закладами двох країн. Результатом цього стали спільні дослідження з історії українсько- польських стосунків. Розвиток освітніх взаємин позитивно вплинув на культурне співробітництво України та Польщі, сприяв зміцненню зв’язків та кращому розумінню минулих подій.

Продовжується співпраця обох країн і в інших сферах. Польща – країна, яка за природними умовами та сільськогосподарським вироб- ництвом подібна до України, у сільському господарстві обох країн зайнято близько 15 % робочої сили. Аграрна політика має принципо- ве значення, оскільки сільське господарство досі залишається моно- польним джерелом отримання продуктів харчування і грає важливу соціальну роль13.

Після вступу Польщі до ЄС аграрний сектор став розвиватися успішніше, стан фермерів покращився, тому в умовах Угоди про асоціацію України з Євросоюзом використання польського досвіду аграрної політики має важливе значення для України. Досвід Польщі засвідчує, що сільське господарство отримує найбільше вигод від вступу країни до Євросоюзу. Понад 2 млн. зайнятого населення працює в сільському господарстві, серед країн ЄС це найвищийпо- казник. Хоча внесок аграрного сектору в польських ВВП складає лише 3 %, польські фермери відчули значне зростання своїх реаль- них доходів: на 107 % при середньому показникові 5 % в цілому по ЄС і 61 % для нових країн ЄС (т. зв. ЄС-12). Причому, типові фер- ми – невеликі, за даними Євростату, 90 % ферм, частка земель яких складає 75 %, обходиться силами власників і членів їх сімей. Зазна- чимо, що в Польщі, як і в Україні, дуже висока частка сільгоспугідь у земельній площі – відповідно 52 і 69 %. Польща – третій найбільший виробник зернових культур у ЄС, особливо жита і вівса, другий – картоплі, посідає третє місце за площею садів, лідер увиробництві ягід, цибулі, капусти, четвертий виробник птахівничої продукції (11

% виробництва м’яса птиці у ЄС), виробляє 6 % молока14. Незважаючи

(доступ 2.03.2016).

13. В. Xxxxxx, Аграрна політика Польщі та України: використання польського досвіду в процесі євроінтеграції України, «Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Xxxx Xxxxxxxx» 2013, № 10, с. 172.

14. Там само, с. 175

на кращі ґрунтово-кліматичні умови, сільське господарство України значно поступається польському, особливо у тваринництві. Спільним для обох країн є переважання дрібних господарств із невеликою кількістю худоби15. Важлива галузь, у якій Польща має міжнародно визнані ринкові позиції – вирощування ягід, плодів, фруктів, оскільки впровадження і застосування сучасних методів виробницт- ва на тлі сприятливих метеорологічних умов привели до значного покращення врожайності фруктів. Після приєднання Польщі до ЄС польське садівництво було включене до програми груп виробників фруктів і овочів з фінансовою підтримкою з бюджету ЄС. Сьогодні в сільському господарстві України важливо здійснювати підтримку основних виробників продукції тваринництва, овочівництва, ягідництва. Слід погодитись із пропозицією українського економіста X. Xxxxxxxxxx про підтримку малих сімейних фермерських госпо- дарств. Доцільність вивчення досвіду польської аграрної політики підтверджена й тим, що з кінця 80-х років ХХ століття Польща у 12 разів збільшила приріст ВВП без демографічних втрат16.

Таким чином, дослідження сучасних механізмів співпраці за останні два з половиною десятиріччя доводять корисність взаємовигідних стосунків Польщі та України у культурній, освітній, науковій та економічній галузях. Удосконалення аграрної політики України має проводитись на основі творчого врахування досвіду сусідньої Польщі – члена Євросоюзу, близької до України за географічними, політичними та господарськими реаліями.

15. Там само, с. 176-177.

16. Б. Xxxxxxxxx, Галузь, яка витягує економіку України, «Електронне xxxxxxx.xx”, http//xxxxxxx.xx/xxxxxxxx/00000.xxxx (доступ 1.07.2013).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxxx XXXXX 1

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

Здійснюючи демократичний транзит, Україна знаходить- ся в процесі пошуку оптимальної моделі політичної системи. Зрозуміло, що характеристика політичної системи є багатогран- ною і включає цілий комплекс факторів та елементів. Водночас найбільш вагомий вплив на функціонування політичної систе- ми чинить форма держави, і, зокрема, така її складова як форма державного правління. У процесі розбудови демократичної дер- жави для України цінним є зарубіжний досвід функціонування республіканської форми правління, зокрема, її змішаної моделі у Польщі. Для України, яка кілька разів міняла модель форми правління, актуальність обраної для дослідження проблематики є очевидною.

Під формою державного правління, на нашу думку, слід розуміти спосіб організації верховної влади в державі, що визначається джерелами походження і правовим статусом вищих органів влади та принципами їх взаємовідносин між собою. Тоб- то, форма державного правління дає відповідь на три запитання:

1) яким способом формуються такі вищі інститути влади, як пар- ламент, глава держави, уряд, судові органи; 2) якими повнова- женнями наділені згадані вищі органи влади; 3) яким способом відбувається взаємодія між ними.

Хочемо зазначити, що особливості форми державного правління визначаються доволі багатьма параметрами, однак, враховуючи обмеженість обсягу публікації, зосередимося на таких основних критеріях порівняльного аналізу змішаної республіки у Польщі та в Україні:

1. Спосіб обрання глави держави. Враховуючи той факт, що і Польща, і Україна є змішаними парламентсько-президентськими

1. Xxxxxx Xxxxx, д. політ. н., доц., Національний університет «Львівська політехніка».

республіками, в них президент обирається народом терміном на 5 років за мажоритарною виборчою системою2.

2. Глава виконавчої влади. І в Польщі, і в Україні вищим орга- ном виконавчої влади є уряд (Рада Міністрів і Кабінет Міністрів відповідно). Тому главою виконавчої влади у двох країнах є прем’єр- міністр. Водночас Конституція Республіки Польща до виконавчої гілки влади відносить також інститут Президента, чого немає в Ос- новному Законі України3.

3. Механізм формування уряду. Враховуючи змішаний характер республіки в обох порівнюваних країнах, закономірною є участь і глави держави, і парламенту в формуванні уряду. Водночас проце- дури дещо відрізняються. Зокрема, в Польщі процедура формування уряду відбувається таким чином:

- Президент висуває кандидатуру Xxxx’xx-міністра, який пропонує склад уряду. Президент призначає Прем’єр-міністра разом з іншими членами уряду протягом 14 днів з дня першого засідання Сейму або прийняття відставки попереднього уряду і приймає присягу членів новоутвореного уряду;

- протягом 14 днів з дня призначення уряду програму його діяльності (вотум довіри) Сейм схвалює абсолютною більшістю голосів у присутності не менше половини конституційного складу парламенту;

- у випадку неефективності згаданого способу формування уряду Сейм упродовж 14 днів після закінчення визначених термінів обирає Прем’єр-міністра і персональний склад уряду абсолютною більшістю голосів у присутності не менше половини законного числа депутатів;

- Президент призначає обраний таким чином уряд і приймає при- сягу його членів упродовж 14 днів;

- Сейм упродовж 14 днів з дня призначення Президентом уряду висловлює останньому довіру більшістю голосів у присутності не менше, ніж половина законного числа депутатів;

2. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р., «електронний ресурс», xxxx://xxxx.xxxxxx.xxx.xx/xxxxxxxxxxxx-xxxxxx%X0%00-xxxxxxxxxx-xxxx%X0%00xxxxxx- movoyu/ (доступ 20.04.2017); Конституція України від 28 червня 1996 р. (із змінами і доповненнями), «електронний ресурс», xxxx://xxxxx0.xxxx.xxx.xx/xxxx/xxx- w/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (доступ 20.04.2017).

3. Там само

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

- відсутність вотуму довіри є підставою для розпуску главою дер- жави польського парламенту4.

В Україні процедура формування уряду є дещо іншою: Прем’єр- міністр призначається парламентом за поданням Президента. Кан- дидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра вносить Пре- зидент за пропозицією коаліції депутатських фракцій. Персональ- ний склад уряду призначається парламентом за поданням Прем’єр- міністра за винятком міністра оборони та міністра закордонних справ, кандидатури яких подає Президент5.

4. Відповідальність уряду. Варто відзначити, що і в Україні, і в Польщі уряд несе відповідальність (як індивідуальну, так і колектив- ну) перед парламентом, який може усунути як окремого міністра, так і весь склад уряду шляхом оголошення вотуму недовіри. Водночас на відміну від України, в Польщі існує конструктивний вотум недовіри, оскільки у випадку голосування проти уряду парламент одночасно зазначає посаду нового Прем’єр-міністра6.

5. Повноваження президента щодо парламенту. Українське та польське законодавство закріплюють за главою держави такі основні повноваження щодо парламенту: право вето, право законодавчої ініціативи та право розпуску парламенту. Однак особливості засто- сування цих повноважень є дещо різними для двох країн. Зокрема, стосовно вето є розбіжності щодо термінів підписання закону гла- вою держави (21 день у Польщі та 15 днів в Україні) та особливостей подолання вето парламентом (3/5 голосів у Польщі та 2/3 голосів в Україні). Є також відмінності щодо підстав розпуску парламенту гла- вою держави в досліджуваних країнах7.

6. Заміщення посади глави держави. У випадку дострокового припинення повноважень президента і в Україні, і в Польщі викону- вачем обов’язків глави держави стає спікер парламенту (у випадку Польщі – Сейму як нижньої палати)8.

7. Контрасигнація. Для парламентсько-президентських республік, як правило, характерна процедура контрасигнації, суть

4. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р., цит.

5. Конституція України від 28 червня 1996 р. (із змінами і доповненнями), цит.

6. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р., цит.; Конституція України від 28 червня 1996 р., цит.

7. Там само.

8. Там само

якої полягає у необхідності підписання актів глави держави прем’єр- міністром (інколи – також профільним міністром). Формально згада- на процедура декларується як перенесення відповідальності від гла- ви держави до глави уряду, реально ж є обмеженням нормотворчої функції глави держави. Зазначимо, що і для України, і для Польщі характерне контрасигнування актів глави держави. Водночас щодо застосування згаданої процедури є певні відмінності в обраних для дослідження держав. Зокрема, у Польщі акти глави держави скріплює лише прем’єр-міністр9. В Україні для набуття чинності актів глави держави потрібен також підпис профільного міністра. Крім того, в Україні процедура контрасигнації використовується лише у трьох випадках: призначення та звільнення глав дипломатичних представ- ництв України, приймання вірчих і відкличних грамот дипломатич- них представників іноземних держав; діяльності Ради національної безпеки і оборони України; введення надзвичайного стану, оголошен- ня окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації10. Щодо Польщі законодавство зазначає необхідність кон- трасигнування актів глави держави, даючи, водночас, широкий перелік випадків, щодо яких згадана процедура не застосовується11.

Для більш наглядного розуміння особливостей функціонування змішаної республіки в Україні та Польщі зобразимо результати порівняння у вигляді таблиці.

Таблиця 1. Результати порівняння форми державного правління Польщі та України

№ з/п	Критерії	Україна	Республіка Польща
1	Тип республіки	Парламентсько- президентська	Парламентсько- президентська
2	Глава виконавчої влади	Прем’єр-міністр	Прем’єр-міністр

9. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р., цит.

10. Конституція України від 28 червня 1996 р., цит.

11. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р., цит.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

3	Формування уряду	Спільно президентом і парламентом за домінування останнього	Спільно президентом і парламентом за домінування останнього
4	Підзвітність уряду	Парламенту (вотум недовіри)	Парламенту (конструктивний вотум недовіри)
5	Обрання президента	Xxxxxxx	Xxxxxxx
6	Заміщення глави держави	Спікером парламенту	Спікером нижньої палати парламенту
7	Форми впливу глави держави на парламент	Відкладальне вето; розпуск парламенту; законодавча ініціатива	Відкладальне вето; розпуск парламенту; законодавча ініціатива
8	Контрасигнація	Наявна лише у 3 випадках	Наявна, але в певних випадках не використовується

Підсумовуючи, хочемо відзначити, що моделі змішаної парламентсько-президентської республіки в Польщі та Україні є доволі схожими. Незначні відмінності стосуються певних про- цедурних нюансів, однак за змістом вони є доволі подібними. На перший погляд ефективне функціонування змішаної республіки в Польщі дозволяє стверджувати, що після конституційної реформи Україна нарешті знайшла оптимальну модель форми державного правління. Однак, здійснюючи якісну оцінку сучасної вітчизняної парламентсько-президентської республіки, ми повинні враховува- ти деякі моменти: Україна і Польща є доволі відмінними держава- ми за рівнем розвитку демократії, рівнем політичної свідомості та культури громадян, рівнем політичної стабільності тощо; в основі парламентсько-президентської республіки закладена потенційна можливість конфлікту між двома ключовими особами в державі – президентом та прем’єр-міністром; ефективність функціонування парламентсько-президентської республіки у значній мірі залежить від рівня розвитку парламентаризму та рівня політичної культури парламентарів; в умовах неоголошеної війни з Росією надмірне по-

слаблення виконавчих структур може негативно відобразитися на ефективності протидії російській агресії. Зрештою, слід пам’ятати, що просте копіювання взірців урядування не є оптимальним способом трансформації політичної системи, адже механізми функціонування влади повинні відповідати традиціям та менталітету суспільства. Тому стає очевидним, що лише політична практика, функціонування змішаної республіки в різних соціально-політичних умовах, при різних варіантах співвідношення політичних сил у парламенті зможе показати дієвість та ефективність наявної вітчизняної форми держав- ного правління.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxx XXXXXXXX0

МАЙБУТНЄ ЄС КРІЗЬ ПРИЗМУ РИМСЬКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ 2017 РОКУ

На сучасному етапі європейська інтеграція переживає склад- ний переломний період. Виклики, які постали перед європейською спільнотою за невеликий проміжок часу, довели нагальну необхідність змін, в тому числі пошуку нового формату взаємовідносин між країнами-членами, адже існуючий формат вже певною мірою вичер- пав себе та потребує трансформації. При цьому косметичні зміни на- вряд чи зможуть дати належний результат. Адже процеси інтеграції потребують постійної динаміки, натомість сучасна ситуація нагадує швидше застій, помножений на виклики, які ЄС все ще не подолав повністю, включаючи міграційну кризу, зростання терористичних за- гроз та поширення правого популізму.

Динамічні зміни, що потрібні сьогодні ЄС, не обов’язково озна- чають рух вперед, адже відповіддю на проблеми, що постали перед євроспільнотою, може бути послаблення інтеграційних зв’язків. Тому в Білій книзі, опублікованій перед Римським самітом ЄС, який відбувся 25 березня 2017 р., були представлені різні варіанти май- бутнього ЄС. Вони яскраво показали – Європа стоїть на роздоріжжі, і від того, який шлях вона обере зараз, залежить її майбутнє та те, чи взагалі буде у країн-членів спільне майбутнє об’єднаної Європи. Тому рішення саміту 25 березня були особливо важливими. Їхнє зна- чення посилювалося тим фактом, що цей саміт був ювілейним, адже рівно 60 років тому було підписано Римські договори, що заклали основу ЄС. Саме тому було вирішено проводити саміт в Римі, при чому підписання підсумкової декларації відбулося в тому ж залі – залі Гораціїв і Куріаціїв – де було підписано згадані вище договори.

Не менш символічним був той факт, що на саміті були присутні представники всіх країн, окрім Великобританії, яка розпочинає процес виходу з Євросоюзу. Цікаво, що в день саміту у самій Великобританії відбулися акції протесту проти виходу країни з ЄС,

1. Xxxxx Xxxxxxxx, канд. політ. наук, асистент кафедри політології та міжнародних відносин Національного університету «Львівська політехніка».

присвячені також річниці підписання Римських договорів. Однак, незважаючи на протести, рішучість уряду Великобританії залиши- лася непохитною, адже через кілька днів після саміту Xxxxxx Xxx, яка неодноразово наголошувала на своїй чіткій позиції щодо Brexit, офіційно запустила процес виходу країни з ЄС.

Підписання декларації 25 березня стало свідченням переходу ЄС до нового формату відносин та в новому кількісному складі, вже без Великобританії. При цьому напередодні саміту Xxxxxx Xxxxxxx наголосила, що не очікує від інших країн виходу зі скла- ду Союзу, адже країни-члени, незважаючи на те, що мають різні погляди на майбутнє, усвідомлюють спільні цілі ЄС, до яких нале- жить зміцнення співробітництва в сфері оборони, захист зовнішніх кордонів, боротьба з ісламістським тероризмом тощо2. Про ці ж цілі говорила X. Xxxxxxx, відзначаючи головні помилки ЄС, серед яких назвала непідготовленість Союзу до кризи та відмову від зміцнення зовнішніх кордонів. Робота над виправленням даних помилок, в тому числі усунення причин, щодо них призвели включно із врегулюван- ням кризи в Сирії, на думку X. Xxxxxxx, дасть змогу подолати про- блеми ЄС. Вказані проблеми Європейського Союзу були враховані при розробці Єврокомісією вже згаданої вище «Білої книги»3, яка містила п’ять сценаріїв майбутнього ЄС.

В основі першого сценарію – розроблений Єврокомісією у 2014 році «Новий старт для Європи» та Братиславська декларація, узгод- жена країнами-членами в 2016 році. Цей сценарій передбачає збере- ження існуючого формату співпраці, втілення реформ, що сьогодні стоять на порядку денному в ЄС, поступове оновлення пріоритетів та подолання проблем, що виникатимуть, адаптацію до нових викликів. Основними складовими даного сценарію є зміцнення спільного ринку, покращення функціонування єврозони, поступо- ве просування співпраці щодо управління зовнішніми кордонами, прогрес в напрямку спільної політики надання притулку, покра- щення координації в безпековій сфері, вироблення спільної позиції

2. Xxxxxx: No EU countries will not follow the example of Great Britain, world.24-my. info, http:// xxxxx.00-xx.xxxx/xxxxxx-xx-xx-xxxxxxxxx-xxxx-xxx-xxxxxx-xxx-xxxxxxx-xx- great-britain/ (доступ 27.03.2017).

3. White paper on the future of Еurope, European Commission’ssite, xxxxx://xx.xxxxxx. eu/commission/sites/beta-political/files/white_paper_on_the_future_of_europe_en.pdf (доступ 27.03.2017).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

щодо зовнішньополітичних питань. Співпраця в сфері оборони здійснюється через наукові дослідження та спільні закупівлі.

Загалом, цей сценарій не є ризикованим, оскільки не передбачає різких змін, однак його не можна назвати і надто результатив- ним, оскільки він не вирішує проблем Європейського Союзу, адже орієнтований на збереження поточного формату взаємовідносин країн-членів, який, однак, довів необхідність його реформування зад- ля посилення ефективності подолання кризових ситуацій.

Другий сценарій під назвою «Нічого, крім спільного ринку» передбачає концентрацію зусиль передусім на збереженні спільного ринку країн-членів, який поширюється на товари та капітал, але не забезпечує вільного руху людей та послуг. Також передбачено обме- ження єврозони, відсутня спільна політика щодо питань міграції та надання притулку. На існуючому рівні зберігається співпраця в сфері оборони.

Цей сценарій орієнтований на забезпечення економічних інтересів країн-членів, які здебільшого і є стимулом до євроінтеграції, та відповідає прагненням євроскептиків, котрі наполягають на необхідності збереження широких повноважень національних урядів. Однак його можна вважати швидше кроком назад, що не відповідає сучасним реаліям міжнародної політики.

Третій сценарій під назвою «Ті, хто хоче більшого – робить більше» передбачає, що ті країни, які виявляють бажання, можуть глибше співпрацювати у визначених сферах, зокрема, щодо питань оборони, внутрішньої безпеки та соціальної політики. Таким чином в межах ЄС можуть виникнути одна чи кілька груп – коаліцій країн, які розвиватимуть глибшу співпрацю в певних сферах шляхом по- годження конкретних правових чи бюджетних механізмів. Крити- ки цього сценарію вважають, що він може призвести до своєрідної фрагментації ЄС, а виникнення окремих груп може спричинити конфлікти між ними.

Однак, враховуючи існуючу ситуацію в ЄС, такий варіант видається найбільш адекватним та дає змогу реалізувати інтереси різних країн. З одного боку, він дає можливість поглибленої інтеграції в окремих сферах для членів, що виявляють до цього бажання та готовність, з іншого, враховуючи різнорідність Європейського Союзу та

відмінності в позиціях щодо деяких питань, створює можливість для країни залишитися осторонь тісніших взаємодій, якщо вона бачить в цьому загрозу власному національному інтересу або відсутність на- лежних перспектив.

Четвертий сценарій має в основі принцип «Робимо менше, але ефективніше» та означає концентрацію уваги і обмежених ресурсів на чітко визначених сферах. Він теж передбачає належну відповідь на проблеми ЄС, адже означає акцент на співпраці в найбільш пріоритетних сферах. Однак в даному випадку перспективи співпраці між країнами залежали б від того, чи правильно вони обрали сфери поглибленої взаємодії та чи не матиме негативних наслідків в май- бутньому нехтування менш пріоритетними питаннями.

П’ятий сценарій має назву «Робимо набагато більше разом» та означає поглиблення співпраці у всіх сферах, передачу більшої кількості повноважень на наднаціональний рівень, створення Європейського оборонного союзу та ін. Фактично цей сценарій означав би форсування європейської інтеграції та посилення наднаціональних повноважень ЄС. На сучасному етапі він міг би ви- кликати негативну реакцію деяких країн-членів та, зважаючи на про- блеми ЄС, сьогодні він є не зовсім своєчасним.

Під час попередніх зустрічей країн-членів Франція, Німеччина, Італія, Іспанія виявили свою прихильність до третього сценарію, який ще називають сценарієм розвитку «багатошвидкісної Європи», адже він означає рух різних груп в напрямку поглиблення інтеграції з різною швидкістю. Однак країни Східної Європи не виявили та- кого ж ентузіазму, критично сприйнявши даний варіант та вважа- ючи, що він може викликати не лише поділ ЄС, а і їх відставання від провідних країн-членів. Особливо проблемними були позиції Польщі та Греції. Зокрема, остання намагалася отримати таким чи- ном підтримку з боку ЄС своєї позиції проти вимог МВФ щодо тру- дових реформ, вимагаючи, щоб в Декларації саміту було згадано про європейські правила захисту трудових прав громадян.

Що ж стосується Польщі, то вона теж зайняла принципову позицію з приводу змісту Римської декларації. Деякі аналітики пояс- нюють таку принциповість тим, що таким чином Польща намагалася компенсувати програш при обранні голови Європейської Ради, адже

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

її рішучий протест проти переобрання Xxxxxxxx Xxxxx на цю посаду не дав результату.

Однак за словами прем’єр-міністра Польщі Xxxxx Xxxxx така позиція пов’язана з прагненням Польщі включити до Римської декларації питання, що є для неї важливими. Зокрема, такими пи- таннями, за її словами, є спільний ринок, єдність та неподільність Європи, оборонна політика у тісній співпраці з НАТО і сильна позиція національних парламентів в законодавчому процесі. Згоду Польщі на підписання Римської декларації Б. Xxxxx пояснила тим, що після обговорення її змісту на останньому саміті документ набув такої форми, яка задовольняє всі країни4. Тому врешті на саміті в Римі всі країни-члени виявили абсолютну єдність, підписавши Декларацію, що закріпила цілі та пріоритети ЄС до 2025 року.

Чотири основні пункти, зазначені в Декларації, окреслюють найбільш важливі напрямки подальшої діяльності ЄС5. Перший пункт присвячено безпечній Європі. Він передбачає роботу над про- блемами, що останнім часом найбільш гостро постали перед ЄС, зо- крема, міграційною кризою і терористичними загрозами. З огляду на це, саме розвиток ефективної та відповідальної міграційної політики, охорона зовнішніх кордонів, боротьба з тероризмом були визначені як основні напрями діяльності для побудови Європи, в якій «усі гро- мадяни відчували б себе в безпеці»6.

Другий пункт стосується сфери економіки та передбачає подальше зміцнення єдиної валюти та розвиток сильного єдиного ринку. Тут- зазначено різні складові елементи подальшого розвитку економічної політики, серед яких інновації, інвестиції, розвиток малого та серед- нього бізнесу, структурні реформи, доступна та безпечна енергія та ін. Третій пункт стосується соціальної сфери та передбачає спри- яння соціальному та економічному прогресу на основіпринципу

«об’єднання з врахуванням різноманіття національних систем»7. Цей

4. Prime Minister Xxxxx Xxxxxx on the Rome Declaration: Poland’s demands were ta- keninto account and itis a success of the Polish diplomacy, xxxxx://xxx.xxxxxxx.xxx.xx/ en/news/news/prime-minister-beata-szydlo-on-the-rome-declaration-polands-demands- were-taken-into.html (доступ 27.03.2017).

5. The Rome Declaration, European Council’s site, xxxx://xxx.xxxxxxxxx.xxxxxx.xx/xx/ press/press-releases/2017/03/25-rome-declaration (доступ 27.03.2017).

6. Там само.

7. The Rome Declaration... (доступ 27.03.2017).

пункт включає, зокрема, боротьбу з безробіттям, дискримінацією, соціальною ізоляцією, бідністю, а також збереження культурної спадщини та сприяння культурному різноманіттю.

Останній пункт присвячено місцю Європи на міжнародній арені. Серед основних пріоритетів зазначено розвиток партнерських відносин, зміцнення стабільності,спільної безпеки і оборони, подаль- шу співпрацю з НАТО та ООН. Також наголошено, що ЄС готовий брати більше відповідальності на міжнародній арені, що передбачає і відповідальність у сфері забезпечення безпеки.

Головну думку Декларації можна висловити її словами «Європа

– наше спільне майбутнє»8, що стали свідченням усвідомлення країнами-членами необхідності подальшої розбудови спільної політики заради процвітання та розвитку. Як влучно зазначив у своїй промові на саміті X. Туск: «побудова вільного світу вимагає часу, ве- ликих зусиль і жертв», а от «зруйнувати такий світ дуже легко»9.

8. Там само.

9. M. Karnitschnig, F. Eder, Europe’s elite put on grand show of unity in Rome, „Poli- tico”, xxxx://xxx.xxxxxxxx.xx/xxxxxxx/xxxxxxx-xxxxx-xxx-xx-xxxxx-xxxx-xx-xxxxx-xx-xxxx- summit-anniversary/ (доступ 27.03.2017).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxx XXXXXX0

ГЛОБАЛЬНА ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ: КОНТЕКСТ КОНЦЕПЦІЙ

XX. XXXXXXXXX X X. ГАНТІНГТОНА

Політичні події останнього десятиріччя дозволяють зробити песимістичні прогнози щодо еволюції політичних режимів в гло- бальному масштабі. Це, зокрема: «Арабська осінь» – громадянські війни в Ємені, Лівії, Сирії, поширення в них, а також в Єгипті, Іраку, Лівані, Афганістані, Пакистані, Нігерії, Сомалі, на Філіпінах впли- ву «Аль-Каїди» і ДАЕШ; тривале утримання фундаменталістськими партіями влади – «ХАМАС» в Секторі Газа і «Хезболлах» в Лівані; збереження в Ірані «антизахідної демократії»2; перетворення в неліберальну електоральну демократію (в термінології X. Даймонда і X. Закарії) Туреччини, яка ще декаду тому вважалась «міцно вбу- дованою в нову Європу»3, внаслідок впровадження надзвичайного стану і конституційних поправок, які підривають поліархію та права людини. У цю ж логіку вкладається невизначене, з листопада 2013 р., майбутнє України як держави, а також консолідація авторитаризму в Білорусі й РФ. Щобільше, аналогічні зміни: перемоги лідерів та груп, які становлять істотну загрозу для поліархії, відбуваються в країнах, приналежних, за С. Гантінгтоном, до західної цивілізації. Хоча для них незахідний політичний процес, який генерує загрози для демо- кратичних інститутів, донедавна вважався немислимим. До цих країн можна віднести Угорщину та Польщу, США, у яких тріумфують неліберальні праві у ситуативному союзі з ультраправими внаслідок вільних, змагальних виборів; Францію, ФРН, Нідерланди, Австрію, у яких зросла підтримка ультраправих, які погрожують перетворити стабільні поліархії в неліберальні демократії або, навіть, авторитарні режими і підірвати ліберальний проект ЄС.

Відзначене вище дозволяє ставити питання про черговий «глобаль-

ний поворот (відкат) від демократії» (в термінології С. Гантінгтона)

1. Xxxx Xxxxxx к. політ. н., доц. НУ «Львівська політехніка».

2. Ю. Шведа, с. 18

3. О. Xxxxxxxxxx

– групу переходів від демократичних до недемократичних режимів у певний період, що кількісно істотно переважають переходи в про- тилежному напрямку в даний час4. Цей «відкат», з одного боку, є підсумком «IV хвилі» глобальної демократизації (за X. Шведою) в суспільствах – посткомуністичних та постколоніальних, що погано сприймають західні цінності. Перші з них – Сербія, Грузія, Україна

– з «поствізантійського культурного кола», у які основи політичної традиції, базові політичні ідеї та категорії принесено з Візантії, зокре- ма і «прагнення до Справедливості — основи політичної ментальності поствізантійських соціумів»5. Другі – мусульманські, повстання в яких відбулись в 2004-2005 рр. (Киргизія, Узбекистан) та у 2010 р. («Арабсь- ка весна» в Тунісі, Алжирі, Єгипті, Лівії, Сирії, Бахрейні). В І-му світі цей відкат, на нашу думку, спричинений занепадом держави добро- буту через втрату нею контролю над фінансовими потоками в умовах глобалізації, міграції робочих місць з «Півночі» на «Південь» Землі, що спричинило поширення радикального популізму серед збіднілих мас «Півночі»; інституційними дефектами поліархій, в яких правлячі еліти не контрольовані «знизу» і надмірно залежні «згори» від струк- тур глобального управління (МВФ, СОТ).

Наш прогноз щодо чергового «відкату» демократії вкладається в тези С. Xxxxxxxxxxx: 1) згадки про те, що пуританські перевороти 1638- 1660 рр. не залишили спадщини демократичних інституцій і більше століття Америка та Англія прямували до олігархічної реставрації і вужчого представництва. Внаслідок цього у 1750 р. на Заході жод- на нація не мала демократичних інституцій; 2) схеми глобальних демократизацій: «два кроки вперед – крок назад»; 3) припущення про те, що статистика демократизації станом на 1990 р. «передбачає менш оптимістичний прогноз на майбутнє», частка демократичних держав на Землі може обмежитись 45% від їх загальної кількості (як у 1922 і 1990 рр.), а відсоток демократичних держав у випадку нового відкату може зменшитись до 24,6-19,7% як у 1973 і 1942 рр.6

Судячи із даних С. Xxxxxxxxxxx, новий «відкат» від демократії може тривати, як і попередні (1922-1942 та 1958-1975 рр.), до 20 років, – до 2038 р.

4. С. Гантінгтон, с. 574, 579.

5. О. Xxxxxxxxxx, цит.; А. Xxxxx, цит., с. 138; Ю. Xxxxx, цит., с. 21.

6. С. Xxxxxxxxxx, цит., с. 574, 582.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Прогнозуючи «глобальний відкат від демократії» в другій декаді ХХІ ст. ми можемо звернутись не лише до С. Xxxxxxxxxxx, але й іншого представника реалістичної традиції в глобальній політиці – Xx. Xxxxxxxxx, який приділяв не меншу увагу проблемі демократизації в згадані вище періоди.

На думку цього дослідника значення демократизації в масштабі планети зумовлюється тим, що цей процес дозволяє впровадити

«демократичніші форми глобальної організації», уникнути вибо- ру альтернативних порядків денних для людства і зміни структури гегемонії через «примітивний метод» відбору – глобальну війну7.

Однак, навіть поза гіпотезою про імовірність демократичного роз- витку людства Xx. Xxxxxxxxx відзначав роль демократії в минулому глобальної політики. На його думку коаліції, які боролись за владу над людством в глобальних війнах останніх 500 р. і 500 р. до того – у війнах за контроль над Старим світом, були союзами, які пропонували людству вибір між протодемократичним і однозначно недемократич- ним, ліберальним і неліберальним порядком денним. Його втілювали, з одного боку, xxxxxxx та його глобалізовані союзники з відкритими суспільствами (плюралістичними, творчими та інноваційними) і де- мократичним потенціалом, які пропонували людству поступальний розвиток в напрямку розширення внутрішньої свободи та зовнішньої відкритості, і їхні опоненти – закриті, недемократичні, етноцентричні, недостатньо динамічні та інноваційні8.

Виявлення глобальних проблем – масштабних «структурних викликів» безпеці людства, для вирішення яких немає стандартних рецептів, створення ідей щодо їхнього вирішення, Xx. Xxxxxxxxx називає фазою визначення «порядку денного». Послаблення старо- го глобального лідера через роззосередження його сил, яке дозволяє іншим державам змінити існуючі політичні блоки, створити угрупо- вання «за» або «проти» збереження глобального порядку, сформува- ти групи прихильників нового, альтернативного порядку денного і

«зайняти бойові позиції» масштабним коаліціям, дослідник називав фазою «формування коаліцій». Вибір між згаданими альтернатива- ми, на думку дослідника, відбувається під час тривалого конфлікту на

7. Дж. Xxxxxxxxx, с. 63.

8. Там само, с. 77-78.

фазі «макрорішення» – «глобального випробування сили», внаслідок якого колективне рішення стає обов’язковим для всієї глобаль- ного системи, «надає форми» її політиці і всьому циклу гегемонії. Реалізацію переможним, авторитетним і впливовим лідером своєї пропозиції щодо вирішення проблем людства в післявоєнний період теоретик визначав як «медовий місяць гегемонії» або фазу «виконан- ня» (ідей лідера планети)9.

Поєднання даних обох концепцій демократизації – С. Xxxxxxxxxxx і Xx. Xxxxxxxxx показує певні збіги. Так, згаданий X. Гантінгтоном період пуританських переворотів накладається на фазу «визначен- ня порядку денного» (1640-1660 рр.) І британського циклу гегемонії за Xx. Xxxxxxxxx (1640-1740 рр.). У свою чергу, після початку фази «побудови коаліцій» (1660-1688 рр.) цього циклу гегемонії, як і на фазі «макрорішення» (1688-1714 рр.) ми бачимо відзначене X.Xxxxxxxxxxxx руйнування протодемократичних режимів. Ще чіткіше збіги фіксуються в наступних циклах глобальної гегемонії. Так, І хвиля демократизації за С. Гантінгтоном (1828-1926 рр.) здебільшого припала на період «виконання» ІІ британського циклу гегемонії – безумовного глобального панування Британії у 1815-1850 рр. і фази «визначення порядку денного» (1850-1873 рр.) та «по- будови коаліцій» (1873-1914 рр.) І американського циклу гегемонії (1914-1973 рр.) – коли американське суспільство тільки формувало власні відгуки на глобальні проблеми і намагалось об’єднати навколо нього коаліцію ліберальних держав, яким були вигідні та прийнятні американські пропозиції. У свою чергу період І «відкату» демократії за С. Гантінгтоном (1922-1942 рр.) в основному припав на період

«макрорішення» за Xx. Xxxxxxxxx (1914-1945 рр.) – глобальних воєн США і Німеччини за панування і реалізацію власних (демо- кратичного і тоталітарного) порядків денних для людства. ІІ хвиля демократизації за С. Гантінгтоном (1943-1962 рр.) припала, в основ- ному, на період «виконання» (1945-1973 рр.) І американського циклу гегемонії.

Натомість, період ІІ відкату демократизації за С. Xxxxxxxxxxxx (1958-1977 рр.) припав на кінець І циклу американської гегемонії (з 1850-1973 рр.) і початок ІІ циклу (з 1973 р.). Тоді як початок ІІІ хвилі

9. Там само, с. 64, 66-67, 69-72, 78.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

демократизації за С. Xxxxxxxxxxxx припав, на фазу «визначення по- рядку денного» (1973-2000 рр.) як і відзначена його послідовниками ІV хвиля демократизації припала на фазу «побудови коаліцій» (2000-2026 рр.) ІІ циклу панування США. У такому випадку можна очікувати, що ознаки нового відкату демократії можуть виявлятись і посилюватись у 2020-2040 рр., а ближче до завершення прогнозова- них Xx. Xxxxxxxxx глобальних воєн (2026-2050 рр.) може початись чергова хвиля демократизації.

Отже, поєднання двох концепцій глобальної демократизації і да- них, на яких вони базуються, показує певну кореляцію між фазами до- вгих циклів гегемонії за Дж. Xxxxxxxxx та хвилями демократизації і її «відкатами» за X. Гантінгтоном. Судячи з наявних протягом декількох століть збігів можна припустити, що на фазах «визна- чення порядку денного» (пошуку варіантів рішення головних глобальних проблем епохи) еліти схильні допускати формуван- ня демократичних (чи гібридних) політичних режимів, оскільки за Дж. Xxxxxxxxx це «найбільш неспокійна» фаза циклу гегемонії, у якій постановка глобальних проблем потребує: 1) інформації про ці труднощі, 2) постановки проблем в медіа- та епістеміологічних спільнотах, 3) зіставлення альтернатив їх розв’язання в асамблеях,

4) залучення до їхнього публічного обговорення на напружених де- батах лідерів громадської думки. Все це можливе саме у відкритому суспільстві з демократичним потенціалом10.

На фазі «побудови коаліцій» (згуртування прихильників альтерна- тивних рішень глобальних проблем на основі диференціації підходів до них еліт і мас різних країн) відбувається розвиток поліархій в інтересах коаліції, очоленої демократичним лідером людства. Цьо- му, в рамках концепції Xx. Xxxxxxxxx може сприяти прагнення поліархій, чи відкритих суспільств із демократичним потенціалом, підірвати позиції впливових недемократичних кіл і протистояти творцю й носію глобальної недемократичної альтернативи, який, на цій фазі циклу гегемонії, досягає найбільшої потужності своїх су- хопутних військ в Старому світі, кидаючи виклик ослабленому гло- бальному гегемону. Опір недемократичній загрозі міжнародному по- рядку потребує згуртування прихильників проголошеної гегемоном

10. Там само, с. 67-68, 75-77.

глобальної демократичної альтернативи – як на національному, так і регіональному та планетарному рівнях. Цьому сприяють дії політичних лідерів і дипломатів, глобальних партій, торгівельних коаліцій, стур- бованих спільними проблемами, культурні і релігійні чинники11.

Натомість, на фазі«виконання» поширення поліархій зумовлюється політичним і економічним впливом гегемона, який виграв глобальну війну, встановлює післявоєнний порядок, впроваджує демократичну програму рішення глобальних проблем, яку підтримали ресурсами його союзники12.

Тоді як переважна більшість відкатів від демократії, які відбуваються в період перед фазою «макрорішення» (глобальної війни), або під час неї, дозволяє визначити «відкати» як консолідацію недемократичних режимів перед глобальними конфліктами. В цей період відбувається згуртування, на основі глибинних ціннісних установок, втілених у відповідних ідеологіях, еліт закритих, неглобалізованих суспільств з інертними сировинними економіками, націоналістичними ЗМІ, значними сухопутними арміями13.

Особливо в розглянутому часовому ряду виділяється відзначена нами аномалія між ІІІ «відкатом» демократії, яка припала на кінець фази виконання ІІ циклу панування США. В руслі ідей Xx. Xxxxxxxxx цю ситуацію можна пояснити: 1) послабленням економіки і силово- го потенціалу Сполучених Штатів після Другої світової війни, яке зменшувало можливості їх впливу на зміни режимів за кордоном і змушувало миритись із ними, або ж використовувати їх у своїх вузьких інтересах на шкоду демократизації людства, 2) зниженням ефективності і впливовості США, що робило демократичну альтер- нативу менш привабливою для мас і еліт у глобальному масштабі, 3) кризою лідерства Вашингтона в період між закінченням І і початку ІІ циклів американської гегемонії внаслідок вичерпання глобального порядку денного епохи і появи альтернативних пропозицій для по- рядку денного наступного циклу гегемонії.

Отже, розглянувши концепції демократизації С. Xxxxxxxxxxx та Xx. Xxxxxxxxx на часовому проміжку в 400 р. ми виявили певні збіги між описаними першим дослідником закономірностями хвиль

11. Там само, с. 67, 68-70, 79.

12. Там само, с. 71.

13. Там само, с. 70, 78-80.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

демократизації і довгими циклами гегемонії, сформульованими дру- гим, що може вкладатись в структурну логіку глобальної політики і, почасти, пояснюватись спільними ідеями, подібними гіпотезами та вихідними даними обох теоретиків. В тім, виявлення того, чи існує кон’юнктура між обома явищами, як і виявлення їх глибинних, спільних закономірностей є предметом подальших досліджень.

Xxxxx XXXXXXX0

ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ШЛЯХ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Важливою ознакою сучасного розвитку країн є активізація інтеграційних процесів на планеті та в Європі зокрема. Європейський Союз є класичним зразком інтеграційних об’єднань, активним автором в сучасному геополітичному просторі та потуж- ним геополітичним центром. Сьогодні існують значні виклики, які стоять на шляху становлення та розвитку дружніх і взаємовигідних відносин між країнами Європи. Тому важливим для майбутнього розвитку світових та європейських відносин є співпраця країн, що є сусідами ЄС, у тому числі з Україною, яка також хоче долучитись до таких інтеграційних взаємодій, вбачаючи позитивний досвід та переваги, які отримали її країни-сусіди, головно Польща, від євроінтеграції.

Відносини України та Європейського Союзу були започатковані після здобуття Україною незалежності, тоді ЄС закликав Україну підтримувати дружні відносини з країнами-членами Союзу і ве- сти дружній діалог. 2 липня 1993 р. Верховною Радою було виз- начено пріоритети України щодо ЄС у «Основних напрямках зовнішньої політики України». Це стало початком тяжіння України до європейського об’єднання та прагнення приєднатись до нього.

У 2007 р. Україна та ЄС розпочали переговори щодо Угоди про асоціацію, а в 2008 р. – щодо поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі як невід’ємної складової частини Уго- ди про асоціацію. 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський парламент, завдяки довгим рокам плідної роботи, ратифікувати Угоду про асоціацію між ЄС та Україною, що дало змогу з 1 листопада 2014 р. тимчасово застосовувати відповідні по- ложення Угоди про асоціацію2.

1. Xxxxx Xxxxxxx, студентка спеціальності «Міжнародні відносини», Національний університет «Львівська політехніка».

2. І. Xxxxxx, Сучасний стан і перспективи української євроінтеграції, «Центр досліджень соціальних комунікацій НБ УВ», xxxx://xxxxxxx.xxx.xx/xxxxx.xxx?

(доступ 10.04.2017).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Як і будь-який процес, інтеграція в ЄС має свої позитивні та негативні сторони. Серед сприятливих аспектів дослідники виділяють:

1) політичний – стабільність політичної системи та сприйнят- тя України як повноправного суб’єкта політичних відносин на міжнародній арені;

2) економічний – розвиток малого і середнього бізнесу, а також впровадження стандартів Європейського Союзу у виробництві;

3) соціальний – формування середнього класу, реформи освіти, охорони здоров’я та соціального захисту3.

Проте, також виділяють недоліки від вступу до ЄС:

1) політичні – йдеться, зокрема, про часткову втрату суверенітету та підпорядкування територій органам ЄС, невизначеність стратегії розвитку, що також може негативно вплинути на економічний стан нашої держави, оскільки між країнами ЄС існує висока конкуренція в окремих галузях, а також негативним чинником буде погіршення взаємин із країнами СНД;

2) економічні – передбачають втрату конкурентоспроможності певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін, квотування певних видів товарів;

3) соціальні – до прикладу, ускладнення візового режиму із східними сусідами .

Важливим для суспільства методом оцінки перспектив України у інтеграції до різноманітних об’єднань та організацій є аналіз результатів вступу та членства країн, які вже інтегрувались у ті чи інші об’єднання. Прикладом ефективної інтеграції до Європейського Союзу є Польща, яка є членом об’єднання з 1 травня 2004 р.

Польща і Україна є двома постсоціалістичними державами. На по- чатку трансформаційних перетворень обидві країни мали практично однакові початкові позиції, подібне геополітичне положення, схожу структуру економіки та політичну систему. Певний час вони роз- вивались по-різному, тому досить цікавим є порівняння теперішніх позицій та результатів держав. Важливим є порівняння показників соціально-економічного розвитку, адже це дає можливість оцінити

3. В. Xxxxxxxx, Інтеграція України до ЄС:проблеми та перспективи, «Sophus», xxxx://xxxxxx.xx.xx/xxxx/0000_00_00_xxxxxxxxxx/xxxxxxx_xxxxxxx_0_0000_00_00/xxxx- gracija_ukrajini_do_es_problemi_ta_perspektivi/104-1-0-1577 (доступ 10.04.2017).

ефективність кожної зовнішньополітичної стратегії: чіткої й активної політики проєвропейської інтеграції та політики балансування між Сходом і Заходом.

Причиною переорієнтації зовнішньої політики Польщі на збли- ження з європейською спільнотою стали події, що відбувалися в країні у 1989 р. та були наслідком горбачовської «відлиги» і боротьби народу за «нову Польщу». Переговори про становлення дипломатич- них зв’язків Польщі з ЄЕС розпочались ще у 1988 р., проте офіційно встановились – у липні 1989 р. Договір про торговельно-економічну співпрацю між Польщею та ЄЕС, що став початком інтеграції Польщі до Європейського Союзу, було підписано 19 вересня 1989 р., а подальші кроки на шляху до ЄС ґрунтувалися саме на основі торгівельно-економічних домовленостей.

Вже на початку 1990-х рр.. чітко визначились пріоритети у стосун- ках Варшави із ЄЕС, що дозволило Польщі виступити з офіційною за- явою про початок переговорів щодо вступу Польщі до ЄЕС 19 травня 1990 р. Переговори розпочалися в грудні 1990 р., тривали впродовж одинадцяти місяців і закінчились підписанням Європейського Дого- вору про співдружність Польщі з ЄЕС.

Важливим етапом у Європейській інтеграції Польщі став саміт країн-членів ЄС у Копенгагені, де Рада Європи проголосила, що дер- жави Центрально-Східної Європи можуть стати повноправними чле- нами співдружності при виконанні певних умов, а саме:

- стабільність державного устрою;

- функціонування ринкової економіки;

- можливість виконувати всі зобов’язання, передбачені член- ством в ЄС.

Виставлені умови були прийняті польською стороною, тому 8 квітня 1994 р. Польща склала офіційний внесок про членство в Європейському Союзі, після чого розпочалися офіційні переговори між ЄС та Польщею щодо входження останньої до Європейського Союзу. В 1997 р. Європейська Рада встановила термін початку про- ведення переговорів, а після цього Польща була внесена до списку країн, які прагнуть вступити до ЄС4.

4. С. Бочаров, Інтеграція Польщі до Європейського Союзу (1989-2004 рр.),

«Всеукраїнська експертна мережа», xxxx://xxxxxxxxxxxxx.xxxxxxx.xx/xxxxxxx/00000000_0. html (доступ 11.04.2017).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

На першому етапі переговорів було прийнято «Національну про- граму приготування до членства в Європейському Союзі», в якій зазначались конкретні кроки на 1998-2002 рр., які наблизять Xxxx- щу до ЄС. Переговори велися у багатьох напрямках, більшість із них не викликала істотних розбіжностей. До найбільш проблемних питань під час переговорів належали: питання працевлаштування польських громадян у державах Європейського Союзу, приєднання польського аграрного сектора до спільної європейської аграрної політики, питання охорони навколишнього середовища, допомоги державним підприємствам, дозволу на придбання польської землі іноземцями, приведення польських продуктів до норм якості ЄС, розмір фінансових внесків Польщі в бюджет ЄС тощо.

Наслідком вдалих переговорів стало урочисте підписання Афінської декларації 16 квітня 2003 р. І вже 1 травня 2004 р. Xxxx- ща стає офіційним членом ЄС. Святкове прийняття 10 держав до ЄС відбулось у Дубліні, xx Xxxxxx репрезентував президент Xxxxxxxxx Xxxxxxxxxxxx і прем’єр Xxxxx Xxxxxx. Загалом весь інтеграційний процес Польщі дослідники умовно поділяють на три етапи: 1) по- чатковий (від підписання першого важливого договору з ЄС про торговельно-економічну співпрацю в 1989 р. до початку офіційних переговорів у 1998 р.); 2) проведення офіційних переговорів щодо членства в ЄС (1998-2002 рр.); 3) ратифікації досягнутих домовле- ностей (2003-2004 рр.)5.

Отже, близько п’ятнадцяти років знадобилось Польщі, щоб інтегруватись до ЄС. Впродовж цього часу влада Польщі запрова- дила безліч реформ для вдосконалення суспільного життя, з метою досягнення Копенгагенських критеріїв членства. За роки інтеграції Польща зосередила свої зусилля як на змінах у внутрішній політиці країни (економічна, судова, інституційна та інші реформи), так і на співпраці у рамках регіонального та міжнародного рівнів (участь у Вишеградському об’єднанні, вступ до НАТО, співпраця у рамках Веймарського трикутника тощо).

Досвід євроінтеграції Польщі є надзвичайно цінними для України, адже проаналізувавши всі позитивні та негативні сторо-

5. С. Бочаров, Інтеграція Польщі до Європейського Союзу (1989-2004 рр.),

«Всеукраїнська експертна мережа», xxxx://xxxxxxxxxxxxx.xxxxxxx.xx/xxxxxxx/00000000_0. html (доступ 12.04.2014).

ни цього процесу ми можемо прискорити інтеграцію України до європейських структур. Отже, можна виокремити деякі рекомендації для України:

- провести ключові реформи у контекст відповідності Копенга- генським критеріям членства;

- вдосконалити вже наявні механізми інституційного забезпе- чення європейської інтеграції та створити вищий координаційний орган на зразок польського Комітету європейської інтеграції;

- врахувати жорстку та дієву тактику ведення переговорів Польщі та реально оцінювати їх результати, не очікуючи перших кроків з боку структур ЄС;

- провести підготовку фахівців для подальшої адаптації зако- нодавства України до законодавства Європейського Союзу;

- українському керівництву варто налагоджувати тісніші кон- такти всередині самого інтеграційного утворення, співпрацю з окре- мими країнами-членами, а головне з Польщею для перебирання досвіду у процесі інтеграції до ЄС.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxxxx XXXX0

БОРОТЬБА З КОНТРАБАНДОЮ

НА КОРДОНІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ПОЛЬЩЕЮ

Спосіб заробітку жителів прикордонних регіонів шляхом кон- трабанди завжди був актуальним. Контрабанда може відбуватися неорганізовано (в основному малими об’ємами) та організовано, із залученням певної групи осіб, що перевозять контрабанду у великих кількостях.

Сьогодні питання контрабанди в Україні є ключовим у контексті її реалізації у та з країн Європейського Союзу, зокрема слід згада- ти про потоки контрабанди через Румунію, Угорщину, Словаччину та Польщу. Незважаючи на те, що у результаті вчинення таких дій особи отримують суворе покарання, контрабанда стає основним спо- собом заробітку. Причинами підвищення рівня несанкціонованого перевезення контрабанди можуть бути ціна товару у певній країні, відсутність цього товару на території країни, скрутне матеріальне становище особи або групи осіб, які здійснюють перевезення контра- банди через державний кордон. В Україні одним з чинників став спад економіки. Тим самим, ці чинники сприяють розробці більш проду- маних та хитріших схем транспортування контрабанди.

Щороку працівники прикордонних служб Польщі та України ви- лучають контрабанди на мільйони гривень. Товарами, які вилуча- ють прикордонники, можуть бути одяг, взуття, мобільні телефони, продукти харчування та багато інших. Але найбільший резонанс викликає незаконне перевезення бурштину та тютюнових виробів. Цигарки у Польщі значно дорожчі ніж в Україні, тому контрабанда тютюнових товарів є досить прибутковою справою. Способи транс- портування бувають різними: переносять на собі, ховають у сумки, перевозять в автомобілях тощо. Але це стосується малих «партій» то- вару. Щодо більш налагодженої форми транспортування, то способи так званих «винахідників» обмежені лише фантазією та вправністю законопорушників. Ховають товар де вдасться: кладуть у запасні колеса авто, під пороги та сидіння, у кермо та дверцята, та існують

1. Xxxxxxx Xxxx, студент спеціальності «Міжнародні відносини», Національний університет «Львівська політехніка».

«винахідники», які роблять подвійне дно в автомобілі тим самим підлаштовуючи автомобіль під незаконні перевезення. Бували та- кож ситуації із авіакатастрофами при транспортуванні контрабанди. Так, у 2013 р. у Волинській області сталася катастрофа літака АН-2, в якому на той момент була велика «партія» товару. На борту літака перебувало 2 людини, які внаслідок інциденту загинули. Українські прикордонники цієї весни фіксували випадки, коли контрабанду на- магались перемістити через кордон за допомогою квадрокоптерів. Як повідомляють на сайті Державної прикордонної служби, минулого року виявили 12 літальних апаратів різного типу, що використовували для переправлення цигарок через кордон. Активність контрабандистів не згасає, адже з 3-го до 9-го квітня 2017 р., працівники Львівської митниці ДФС склали 82 протоколи про порушення митних правил. Вартість вилучених предметів склала 1,4 млн гривень. Загалом за період від початку 2017 р. було складено протоколів на суму більше ніж 36 млн. гривень, хоча за аналогічний період минулого року було складено протоколів на 25,5 млн. гривень.

У більшості випадків дії законопорушників кваліфіковано за стат- тею 483 Митного кодексу України. Зокрема, ця стаття передбачає на- кладення штрафу у розмірі повної вартості товару – безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товару, а та- кож транспортних засобів зі спеціально виготовленими сховища- ми (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів через державний кордон України. Якщо особа була притягнена до цього адміністративного правопорушення протягом року і знову притягується до відповідальності, то ця особа має сплатити штраф у розмірі подвійної вартості товару. Польські штрафи є набагато вищи- ми. Так за транспортування контрабанди особа може сплатити штраф від 180 до 37 000 злотих (від 47 до 9500 доларів).

Контрабанда тютюнових виробів досить сильно впливає на імідж України серед країн ЄС, через що євроінтеграційні прагнення нашої держави можуть постраждати. Наша країна в очах європейських виробників тютюнових виробів постає «донором» продукції, яка формує нечесну конкуренцію для цих виробників, які офіційно ви- готовляють та реалізувалося вимоби на території ЄС, сплачуючи усі мита. Через це наші інтеграційні можливості значно гальмуються.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Для вирішення питання транспортування контрабанди уряди та міністерства Польщі та України підписали низку угод.

В першу чергу, через поширення організованої злочинності, задля розвитку взаємної співпраці уряди України та Республіки Польщі уклали угоду про співробітництво в сфері боротьби з організованою злочинністю. Ця угода зобов’язала сторони налагоди- ти співробітництво між органами державної безпеки для боротьби та запобігання організованій злочинності, зокрема контрабанди. Сторо- ни мають обмінюватися інформацією щодо правопорушень або нама- гань громадян цих двох країн вчинити правопорушення на території однієї з країн-учасниць цього договору.

На нашу думку, санкції щодо правопорушників української сторо- ни є несуттєвими, адже не кожен раз прикордонники можуть знайти сховища товарів, а ціна цих товарів у Польщі подекуди перевищує ціну цього ж товару в Україні. Таким чином, правопорушник має змогу оплатити штраф, залишившись у прибутку. Україні необхідно запровадити кримінальну відповідальність за переміщення товарів поза митним контролем. У Польщі людина-контрабандист заносить- ся до спеціального реєстру і в разі повторного правопорушення, у громадянина Польщі вилучають і анульовують паспорт, в якому є віза на виїзд з ЄС. У випадку, якщо правопорушника - іноземець

– відбувається ануляція польської чи шенгенської візи. Також важли- вим аспектом є те, що наші громадяни не навчилися поважати закони України так само, як і громадяни країн Європейського союзу.

З огляду на це, ми можемо стверджувати, що реформи у нашій країні відбуваються у всіх без винятку сферах суспільного та політичного життя наших громадян. Це, безсумнівно, чинитиме вплив і на проблему відмови від контрабанди як механізму збагачен- ня. В першу чергу, ці зміни повинні відбуватися у нормативно-пра- вовому аспекті регулювання цього питання. Крім того, не можемо також забувати про те, що будь-які зміни як у правових питаннях, так і у питаннях особистої свідомості та світогляду починаються з кожного окремого громадянина та його позиції. Тому, з розвитком міждержавної співпраці та партнерства між Україною та Польщею, а також під впливом глобалізаційних процесів, ми констатуємо те, що навіть таке проблемне питання як контрабанда та організована злочинність можна подолати завдяки спільним зусиллям.

DETERMINANTY OBECNYCH I PRZYSZŁYCH

RELACJI POLSKO-UKRAIŃSKICH ORAZ ROZWOJU OBYDWU PAŃSTW

ДЕТЕРМІНАНТИ СУЧАСНИХ І МАЙБУТНІХ

ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН ТА РОЗВИТКУ ДВОХ ДЕРЖАВ

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxx ТУРЧИН1 Xxxx ДОРОШ2

БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЮЗ

ЯК ВАРІАНТ РЕГІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКОВОЇ СИСТЕМИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Питання гарантування національної безпеки України на сьогоднішній день усе ще залишається відкритим, з огляду на низь- ку вірогідність її вступу до НАТО у коротко- та середньочасовій перспективі. Йдеться не лише про складність та суперечливість виз- начення зовнішньополітичних пріоритетів українським народом та його елітами, але й про неоднозначність сприйняття такого вибору євроатлантичними партерами. Беззаперечного значення тут набувають загрози гібридного формату з боку РФ та її сателітів. Відтак, вітчизняні та зарубіжні аналітики пропонують різні альтернативні варіанти фор- мування систем (суб)регіональної безпеки, які більшою мірою будуть прийнятними і для України, й інших держав Балто-Чорноморського регіону як вірогідних об’єктів гібридної російської агресії.

Особливого поширення сьогодні набула пропозиція зі створення у регіоні Балто-Чорноморської дуги оборонного союзу, основою яко- го повинен стати документ на зразок статуту НАТО з реальними, а не декларованими зобов’язаннями безпеки. Його суб’єктами можуть стати Україна, Польща, Румунія, Туреччина, балтійські і кавказькі та інші держави за обов’язкової присутності в його структурі США та Британії3. Загалом у більш широкому трактуванні йдеться про спільний безпековий простір або альянс між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями.

Історик X. Xxxxxxx називає цей регіон, що простягається від Балтійського до Чорного моря, «кривавими землями», яких об’єднує дуже схожа, здебільшого трагічна, історія. Держави цього регіону

1. Xxxxx Xxxxxx, д.політ.н., проф. Національний університет «Львівська політехніка».

2. Xxxx Xxxxx, к.політ.н., доц. Національний університет «Львівська політехніка».

3. О. Xxxxxx, Вийняти голову з піску, “Xxxxxxx.xx”, xxxx://xxxxxxx.xx/Xxxxxxxx/000000 (доступ 18.04.2014).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

не мають природних кордонів, проте сусідство з більшими країнами

– Росією та Німеччиною, призвело до того, що значну частину європейської історії вони перебували під примусовим російським чи німецьким правлінням.4 У геополітичному, історичному та геоекономічному вимірі цей союз позначають як «Центральна Європа» у широкому розумінні цього слова, територіально розташо- ваний між державами ЄС-15 (які входили до ЄС уже 1995 р. і часто не- формально позначаються як «стара Європа») та двома євразійськими державами – Росією і Туреччиною.5

Перші проекти такого союзу з’явились ще після Першої світової війни. Тут слід згадати ідеї польського лідера Xxxxx Xxxxxxxxxxxx про альянс «Міжмор’я», до якого мали входити Польща, Україна, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Угорщина, Румунія, Югославія, Чехословаччина, Фінляндія. Варто зауважити про те, що ідея створення Балто-Чорноморської осі у першій половині ХХ ст. також розроблялася й українською інтелігенцією. Зокрема, про ство- рення такого союзу писав український громадський і політичний діяч Xxxx Xxxx, участь у його розробці брав президент УНР Xx- xxxxx Xxxxxxxxxxx. До прикладу, X. Липа розвинув геополітичну доктрину («Чорноморська доктрина»), вказавши на історичну тяглість орієнтації за віссю Північ – Південь: від Скандинавії та балтійських країн до Чорного моря, Малої Азії та Близького Сходу6

. У американській геополітиці цей союз називають «Інтермаріум»7 . Основною метою такого об’єднання визначають прагнення змінити статус цього регіону з об’єкта у колективного суб’єкта глобальної політики, реального конкурента за глобальне лідерство.

Обґрунтовуючи різні підходи до заснування такого блоку, аналітики пропонують використовувати досвід військово-політичних союзів, що їх під час Холодної війни створювали найактивніші чле- ни Альянсу в Азії і Тихоокеанському регіоні. Йдеться про своєрідні

4. Е. Xxxxx, Уявне міжмор’я, “Xxxxxxx.xx”, xxxx://xxxxxxx.xx/Xxxxxxx/00/000000 (доступ 27.11.2015).

5. О. Xxxxxx, Xxxxxx’я: між ідеєю та реальністю, “Xxxxxxx.xx”, xxxx://xxxxxxx.xx/ Economics/152581 (доступ 27.11.2015).

6. Т. Xxxxxxx, Новообраний президент Польщі виступив за створення Балто- Чорноморського блоку держав, “Глобал Аналітик”, xxxx://xxx.xxxxxx-xxxxxxxx.xxx / аналітика/новообраний-президент-польщі-виступ/ (доступ 10.08.2015).

7. Ю. Xxxxxx, Від моря до моря, “Експрес”, 2015, Серпень 13-20, С. 4.

«копії» НАТО, до яких поряд із місцевими державами належали окремі члени Альянсу (США, Британія, Туреччина, Франція), які мали свої інтереси у кожному конкретному регіоні8. Запропонова- на регіональна система колективної безпеки на регіональному рівні може стати перехідним етапом на шляху вступу всіх її учасників до Альянсу. Це також створює передумови до запровадження безпе- кових гарантій у формі «ядерної парасольки» та вагомої військової підтримки США, Британії, інших членів у випадку агресії щодо суб’єктів дуги з боку «третьої» сили.

Існує й інша пропозиція, зміст якої зводиться до того, що Балтійсько- Чорноморська структура безпеки на засадах взаємодопомоги могла б долучитися до створеної у 2001 р. Організації демократичного та економічного розвитку (ГУАМ – Грузія, Україна, Азербайджан, Мол- дова) або ж до заснованої у 2005 р. Спільноти демократичного ви- бору (Естонія, Грузія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Румунія, Словенія та Україна)9.

Загалом цілями такого нового альянсу про взаємодопомогу мо- жуть стати:

• посилення національної безпеки країн-учасниць, їх міжнародної суб’єктності, інституційної згоди та політичної впевненості у собі;

• стримування РФ від продовження та розв’язання традиційних та гібридних (інформаційних, торгових та інших) воєн проти держав- членів альянсу;

• посилення свободи, діапазону, ваги та впливу держав-членів на міжнародній арені10.

Звичайно, ідея Xxxxxx’x – лише пропозиція, про яку донедав- на ніхто з офіційних осіб не озвучував, лише провадились активні дискусії з цього питання з-поміж політиків, громадських діячів, аналітиків та публіцистів України, Польщі, Білорусі та Литви. Од- нак сьогодні існує висока ймовірність втілення таких ідей у жит- тя. Йдеться, зокрема, про ініціативу створення нового впливового

8. Xxxxxxxxx Xxxxxx, Вийняти голову... (доступ 18.04.2014).

9. А. Умланд, План «Міжмор’я». Xxxxxx і Росію легше зупинити, “Главком”, http:// xxxxxxx.xx/xxxxxxxxxxxx/xxxx-xxxxxxxxx-xxxxxx-x-xxxxxx-xxxxxx-xxxxxxxx-000000.xxxx (доступ 4.07.2016).

10. А. Умланд, Пакт Восточной Европы и Турции против российского неоимпериа лизма, “Главком”, xxxx://xxxxxxx.xx/xxxxxxx/xxxxxx/000000-xxxx-xxxxxxxxxx-xxxxxx-x- turtsii-protiv-rossijskogo-neoimperializma.html (доступ 23.04.2016).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

геополітичного блоку у складі України, Польщі та Румунії, з якою виступив президент Xxxxxx Xxxxxx Xxxx00 та польська влада із правоконсервативної партії «Право і справедливість»12. За словами президента Польщі X. Дуди, «держава сильна тоді, коли її оточують союзники, це також і елемент збільшення сили у світі. Сьогодні є сиг- нали від глав держав регіону, котрі свідчать про бажання проведення зустрічей і переговорів»13. Подібно й X. Xxxxxxxx та X. Xxxxxx вважа- ють, що для Польщі сьогодні особливо бажаним є сценарій розши- рення співпраці з державами Центральної та Східної Європи. Йдеть- ся про повільне збільшення дистанції між Польщею та центром ЄС заради відбудови «регіонального альянсу»14.

Об’єднання вже згаданих держав у економічний, політичний та військовий союз було б свідченням можливості перебудови європейської геополітичної «шахівниці», адже такий союз може кон- курувати із такими державами як Франція та Великобританія, випе- редити за потенціалом Росію. Йдеться не лише про геополітичні, але індустріальні та торгівельні переваги, які ці країни можуть отрима- ти, вільно конкуруючи на європейському та міжнародному ринках. Геополітично ж таке об’єднання «повністю перекриє» сухопутній шлях з Європи від Балтійського та Чорного морів до Азії. Існують значні переваги такого союзу держав й у мілітарній сфері.

Отож, реконфігурація міждержавних відносин у регіоні Центральної та Східної Європи є особливо назрілою із можливою вибудовою спільноти вільних і незалежних держав, які пов’язані у військовий та економічний союз на основі культурно-цивілізаційної подібності. Йдеться про об’єднання України, Білорусі, держав Балтії, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та Хорватії. До тако- го блоку пропонують залучити й держави Скандинавії, Болгарію, Румунію та Туреччину, Азербайджан та Грузію. Цей геополітичний і геоекономічний блок називають основою для спільного економічного

11. Xxxxxx X., Від моря до моря, “Експрес”, 2015, Серпень 13-20, С.4.

12. Xxxxxxxxx Xxxxxx, Міжмор’я: між ідеєю та реальністю, “Xxxxxxx.xx”, http:// xxxxxxx.xx/Xxxxxxxxx/000000 (доступ 27.11.2015).

13. Ю. Xxxxxx, Від моря..., С.4.

14. X.X. Xxxxxxxx, X. Xxxxxx, Разом зручніше? Який формат економічної інтеграції вигідний Центрально-Східній Європі, “Xxxxxxx.xx”, xxxx://xxxxxxx.xx/Xxxxx/000000 (доступ 27.11.2015).

розвитку усієї Європи15. Сьогодні Україні слід активно долучатись до створення таких безпекових союзів. Однак потрібно й самостійно до- кладати зусиль у сфері безпеки та оборони, адже допомога партнерів може виявитись спізнілою.

15. О. Рахманний, Геополітичний та економічний блок Балто-Чорноморських держав як альтернатива до розпаду Євросоюзу, “Глобал аналітик”, xxxx://xxx. xxxxxx-xxxxxxxx.xxx/xxxxxxxxx/xxxxxxxxxxxxx-xx-xxxxxxxxxxx-xxxx-xx/ (доступ 07.05.2016).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxxx XXXXXXXXXX0

Xxxxx ПАНЬКІВ2

ЛЬВІВСЬКО-ВАРШАВСЬКА ФІЛОСОФСЬКА ШКОЛА

Львівсько – Варшавська філософська школа представляла со- бою групу польських і українських науковців, що працювали у Варшаві та Львові протягом 1895-1939 рр. Засновником цієї школи вважають видатного польського філософа Xxxxxxxx Xxxxxxxxxxx- го. “Я зразком для себе обрав Xxxxxxx ...”. ці слова X.Xxxxxxxxxxxxx були виголошені ним у вступній лекції у Львівському університеті 15 листопада 1895р., в день, котрий вважається датою заснування філософської школи, названої пізніше Львівсько-Варшавською. По- чаток організаційним структурам Школи було покладено у Львові створенням Польського філософського товариства 12 лютого 1904, приурочене до сотої річниці смерті X. Канта. У своїй промові X.Xxxxxxxxxxxx окреслив завдання, що стоять перед Товариством: “Польське філософське Товариство не служитиме якомусь одному філософському напряму, оскільки воно прагне охопити всі напрям- ки. Воно хоче бути вільним від всякої однобічності, бути якомо- га різностороннім. Єдиною догмою Товариства буде переконання, що догматизм є найбільшим ворогом усякої наукової роботи. Ми хочемо, щоб усі напрямки наукової роботи і всі погляди в нашому суспільстві були спрямовані до однієї мети - пошуку істини. Шля- хом до цього є науковий критицизм”.3 На момент свого заснування Товариство нараховувало 58 членів, через 10 років до 120 членів. Польське філософське товариство стало одним із понад 260 наукових товариств у Львові кінця ХІХ – початку ХХ ст.4 Хоча більшість на-

1. Xxxxxx Xxxxxxxxxx Професор кафедри філософі Національного університету

«Львівська політехніка».

2. Xxxxx Xxxxxxx доцент кафедри філософії Національного університету «Львівська політехніка».

3. K. Xxxxxxxxxx, Przemówienie na otwarciu Polskiego Towarzystwa Filozoficznego we Lwowie, “Przegląd Filozoficzny” 1904, t. VII, nr 2, C. 241-242.

4. X.X. Xxxxxxxxxxxx, Львівсько-Варшавська філософська школа (1895-1939), Львів 2004, С. 338-360.

укових товариств того часу були розділені за національною ознакою: українською, польською, єврейською, це не означало, що товариство було закрите для інших національностей. Українці та поляки, перебу- ваючи в середовищі спільного наукового пошуку, збагачувалися но- вими ідеями, закладаючи ідеї критицизму, необхідного для розвитку наук. У своїй книзі “Львівсько-Варшавська філософська школa” Xx Xxxxxxxxx відзначає, що Львівську-Варшавську школу визначають такі чинники: генетичний – вчительська діяльність X. Твардовсько- го і його учнів; географічний – місцезнаходження школи у Львові і Варшаві; часовий – школа заснована у кінці ХІХ століття і існувала до Другої світової війни; змістовний – наявність спільних ідей5 Найістотнішими чинниками були перший і останній: членом товари- ство повинен бути учень X.Xxxxxxxxxxxxx та наявність спільних ідей. До членів Львівсько-Варшавської школи були висунуті вимоги:

по-перше, він повинен мати філософську освіту, а також володіти знаннями в обсязі університетського курсу з однієї з дисциплін, ба- жано природничих. Філософська освіта має бути історичною і си- стематичною. Особлива увага зверталася на знайомство зі сучасним станом філософських знань, необхідних філософу-аналітику. Разом з тим історії філософії приділялася особлива увага, а серед членів Школи, прихильників аналітичної філософії, особлива увага зверта- лася на знання історії, знання іноземних мов, неодмінно старогрецька і латинь. На підтвердження сказаного все ж наведемо цитату з робо- ти, названої “Про потреби польської філософії” Твардовський [1918] пише: “Філософ повинен вміти справлятися з оригінальними текста- ми стародавніх авторів, бо інакше він не зможе звернутися до джерел європейської філософії; він повинен настільки знати математику, щоб перед ним не були закриті ворота до досліджень в межах математи- ки і логіки, а також до психофізичних методів; він повинен володіти необхідними йому в психології знаннями в галузі фізики і хімії, анатомії і фізіології нервової системи; він повинен орієнтуватися в результатах і напрямах сучасної біології, знайомство з якими йому необхідне для вивчення сучасних теорій етики та естетики”.

Перше покоління учнів Xxxxxxxxxxxxx повністю відповідало пе- рерахованим вимогам, хоча вже тоді почалася спеціалізація. Незва-

5. J. Wolenski, Filozoficzna Szkoła Lwowsko-Warszawska, Warszawa 1985, C. 9.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

жаючи на наступаючу спеціалізацію з цими умовами справлялися і філософи, які отримали освіту в міжвоєнний період - за винятком, зрозуміло, групи молодих варшавських логіків, які закінчили при- родно-математичне відділення, але і вони, як правило, мали солідну філософську підготовку. Згідно з прийнятим в Школі стилем філософ зобов’язаний ясно мислити і чітко формулювати запитання і відповіді. Він постійно повинен піклуватися про якомога краще обґрунтування своїх тверджень як з формальної, так і з лексичної точок зору. Разом з тим він повинен постійно пам’ятати, що епістемологічні цінності мають також і моральна гідність, а моральні – епістемологічну.

До кола учнів Xxxxxxxxxxxxx можна віднести наступних випускників Львівського університету – Xxxxxxxxxx Xxxxxxxxxxx, Xx- xxxxxx Xxxxxxxxxx, Xxxxx Xxxx, Xxxxxxx Xxxxx, Xxxxxxx Xxxxxxxx, Xxxxxxxxxx Xxxxxxxxxxxxx, Xxxxxxx Xxxxxxxxxxxx, Xxx’xxx Xxxxxxx- кого, Xxxxxxx Xxxxxxxxxxx, Xxxxxxx Xxxxxxxxx, Xxxxxxxxx Xxxxx- ровича, Xxxxxxxx Xxxxx, Xxxxxxx Xxxx-Xxxxxxxxxxx, Xxxxxxxxxx Xx- xxxxxxxxxxx, Xxxxxx Xxxxxxxx, Xxxxxxx Xxxxxxxxxxxxxx, Xxxxxxxxx Xxxxxx, Xxxxxxxx Xxxxxx, Xxx Xxxxxxxxxx, Xxxxxxxxxx Xxxxxxxxxx, Xxxxxxxx Xxxxxxxxxx, Xxxxxxx Xxxxxxxxxxxxxx, Xxxxxx Xxxxxxx, Xxxxxxxxxx Xxxxxxx, Xxxxxxxx Xxxxxxxxxx, Xxxxxxxxxx Xxxxxxx- кого, Xxxxxxx Xxxxxxxxxx (пізніше – Громську), Xxxxxxxxx Xxxxx- ра, Xxxxxxxx Xxxxxxxxxxx та інших. На філософському факультеті Львівського університету деякий час студіював Xxxxx Xxxxxxxx, який поїхав в Геттінген навчатися до відомого європейського філософа Xxxxxxx Xxxxxxxx. У 1911 р. до учнів Xxxxxxxxxxxxx приєднався Xxxxxxxxx Xxxxxxxxxxx, який раніше вчився в Німеччині. Також у 1911 р. контакти зі школою встановив Xxxxxxxxx Xxxxxxxxxx0. На- укова кар’єра багатьох названих вчених проходила поза Львівським університетом. Деякі з них викладали у Варшавському університеті. Але значна частина працювала в гімназіях вчителями – переважно на Галичині. Наявність значного числа компетентних філософів, котрі були гімназійними вчителями, водночас займаючись оригінальними дослідженнями, стала важливим чинником розвитку філософської культури як на польських, так частково і на українських землях.

Велику увагу представники школи приділяли питанням логіки й семантики. Зокрема, в цій царині помітні здобутки мали X. Xxxxxxxxx,

С. Xxxxxxxxxxx, X. Xxxxxxxxxxxxx, X. Xxxxxxxx, X. Xxxxxxx, X. Че- жовський. Питаннями теорії пізнання, що були пов’язані з проблеми логіки наукового дослідження і філософськими питаннями природ- ничих дисциплін, займалися X. Xxxxxxxxx, X. Завірський та інші.

Школа проіснувала до початку Другої світової війни. Ліквідація Польської держави, згортання діяльності польських наукових і культурних інституцій, радянізація Львівського університету стали ударом по ній. 11 лютого 1938 року помер Xxxxxxx Xxxxxxxxxxxx. Фактично школа перестала існувати. Правда, окремі її представники продовжували свою діяльність. Однак в умовах німецької окупації, а потім “народної” Польщі вони не мали ні нормальних можли- востей для наукових студій, ні перспектив. Феномен Львівсько- Варшавської школи не може не вражати. У час її функціонування поглиблювався процес спеціалізації філософського знання, що об- умовлювалося бурхливим розвитком природничих і гуманітарних наук. Відповідно, філософія розпадалася на окремі дисципліни – ети- ку, естетику, методологію, логіку, в тому числі логіку математичну, психологію. І ось у цей час у Львові виникає школа, яка, в певно- му сенсі, протистоїть цим тенденціям, намагається інтегрувати різні сфери знання. З цією школою пов’язували свою творчість не лише філософи-професіонали, а й вчені різних спеціальностей, зокрема медики, юристи, філологи, математики, фізики, інженери тощо. Таке “незвичне” явище пояснюється, зокрема, педагогічними здібностями й установками її творця – Xxxxxxxxxxxxx. Останній не обмежував своїх вихованців та послідовників у виборі предмета дослідження, зате до методів дослідження пред’являв дуже високі вимоги. Попри те, що Львівсько-Варшавська школа мала контакти з Віденським гуртком (Австрія) та Б. Расселом (Англія), К. Xxxxxxxxxxxx не пішов на таку співпрацю з ними, котра вимагала би зміни засад діяльності, отже школа залишилась цілком самостійною та оригінальною. Се- ред представників світової філософії здобули світового визнання такі заслуги діячів Львівсько-Варшавської школи: теорія формалізованої мови X. Тарського; логічні напрацювання С. Xxxxxxxxxxxx; прагматологія Т. Катарбінського.

У 1988 році у м. Львові вперше були проведені Читання до

50-річчя смерті засновника Львівсько-Варшавської школи К. Твар-

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

xxxxxxxxx. Традиція проведення щорічних Читань при “Львівській політехніці” продовжує існувати: цього року відбулися 29-ті Читан- ня. В їх проведенні традиційно беруть участь польські філософи (цього року їх було 14). За згодою з Варшавським університетом у майбутньому Читання будуть проводитись у форматі міжнародного Симпозіума.

Xxxxx XXXXXXXX0

Xxxxxxxxx XXXXXX0

ПОЗИЦІЯ ПОЛЬЩІ ЩОДО СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОЇ КРИЗИ БІЖЕНЦІВ: НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Сьогодні на порядку денному в ЄС постала проблема врегу- лювання міграційної кризи, насамперед, зумовленої конфліктом в Сирії. Конфлікт у Сирії і надалі вважається найбільшим двигуном міграції, внаслідок чого провідні держави Європи особливо го- стро відчувають на собі наслідки масового переселення біженців з Близького Сходу.

Акцентуючи увагу на ситуації в Польщі щодо припливу біженців з регіону Середземномор’я, варто зазначити, що станом на середи- ну 2016 р. в Республіці Польща не спостерігалося особливого заго- стрення кризи. Як свідчать офіційні дані, кількість сирійських шукачів притулку там становила лише 104 особи в 2014 р. і 295 осіб в 2015 р. Польський випадок щодо біженців кардинально відрізняється від інших держав-членів ЄС, які відчули на собі наслідки масового потоку людей, котрі шукають захисту. В цих країнах не виникали суперечки стосовно конституційності і законності реакцій урядів на кризу біженців, оскільки уряди займали однозначну позицію стосовно прийому мігрантів. Xxxx- ща зайняла доволі скептичний підхід щодо пропозицій Європейської Комісії розділити тягар міграційної кризи між усіма державами ЄС. Це, зокрема, було пов’язано з тим, що держава безпосередньо не відчувала на собі наслідків міграційної кризи і, таким чином, залишалась осторонь проблеми Середземноморської кризи біженців.

В той же час, польська влада не намагалась змінити сприйняття європейських партнерів стосовно позиції Польщі щодо кризи біженців та поставити його у більш широкий контекст, який міг би відповідати інтересам держави. Замість того, щоб ставити під сумнів позицію більшості держав ЄС щодо Середземноморської кризи біженців,

1. Xxxxx Xxxxxxxx к. політ. наук, доц., Національний університет “Львівська політехніка”.

2. Xxxxxxxxx Xxxxxx ст. гр. МВМ-11, Національний університет “Львівська політехніка”.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

держава могла репрезентувати її під іншим кутом зору, зокрема, така позиція Польщі передусім пояснюється конфліктом на Сході Україні. Анексія Російською Федерацією Кримського півострова і військові дії на Донбасі є причиною появи великої кількості біженців. Частина з них переїхала в Росію, але все ж більшість залишилися на території України та отримала статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Кількість українських ВПО невпинно зростає, і станом на середину 2016 р. налічувалось більше 1,7 млн. вимушених переселенців. Деякі українці шукали притулку в Польщі та інших країнах Європи. Хоча кількість охочих отримати захист від польської спільноти не надто висока і становить трохи більше 6 тис. прохань з початку конфлікту в 2014 р., що стало складним завданням для обох сторін. Більше того, ліберальна політика Польщі у сфері міграції щодо України призве- ла до того, що десятки тисяч українців вирішили продовжити свою трудову діяльність на території сусідньої держави-члена ЄС. Варто зазначити, що тільки у 2015 р. польська влада видала громадянам України близько 1 млн. віз.

Скептичне ставлення офіційної Варшави до кризи біженців у регіоні Середземномор’я пов’язане також з політичними подіями всередині країни. Невдалий збіг обставин: з одного боку, це пік Середземноморської кризи, з іншого одночасне проведення подвійних загальних виборів у Польщі – президентських виборів у травні 2015 р. та парламентських у жовтні 2015 р. Це призвело до крайньої політизації дискусії питання щодо прийому біженців Середземномор’я і, бажаючи отримати підтримку населення, провідні політичні партії Польщі неохоче виступали за активнішу роль держа- ви в ЄС у дискусії кризи біженців Середземномор’я. Таку позицію, зокрема, займала ліберальна урядова коаліція, сформована у 2007 р. До неї входили представники Громадянської платформи (Platforma Obywatelska) та Польської селянської партії (Polskie Stronnictwo Ludowe). Політики неохоче прийняли і підтримали план квот ЄС у вересні 2015 р., але зазначили, що польська сторона прийме неве- лику кількість біженців та відмовляється приймати додаткові квоти. Новостворений консервативний уряд Право і справедливість (Prawo i Sprawidliwość), який прийшов до влади у жовтні 2015 р. послідовно відхиляв додаткові квоти щодо прийому біженців і займав ще більш неоднозначну позицію, порівняно з попереднім урядом3.

3. M. Xxxxxxxx, From a xxxxxxxxx xxxxx: Poland and the Mediterranean refugee crisis,

Однак варто зауважити той факт, що більша частина біженців не роз- глядають Польщу як країну цільового призначення, а швидше як тран- зитну територію для подальшого переміщення. Яскравим прикладом тому може слугувати група з майже 160 сирійських християн, переселе- них у червні 2015 р. із Сирії за ініціативи фонду Xxxxxx та за підтримки сирійського уряду. Більша частина вимушених переселенців – 86 осіб, після отримання статусу біженця в Польщі одразу ж мігрували далі на Захід, тоді як решта покинули державу у наступні місяці. Такий розвиток подій викликав інтерес і соціальну підтримку громадян Польщі та набув широкого розголосу в засобах масової інформації, що безумовно, сприяло більш стриманому ставленню польської громадської думки щодо допуску і переселення сирійських біженців, які шукають притулку 4.

Польща підтримала рішення Ради ЄС від 22 вересня 2015 р., в якому держави-члени ЄС погодилися розселити 120 тис. осіб з Італії і Греції до вересня 2017 р. на додаток до 40 тис. біженців, які, за попередньою домовленістю, також очікують на новий притулок. Таким чином, Польща не приєдналася до партнерів з Вишеградської групи та Румунії, які виступали проти погоджен- ня відповідного рішення. Проте, після парламентських виборів у жовтні 2015 р. та наступною зміною влади, нова консерватив- на парламентська більшість розкритикувала попереднє рішення про згоду щодо надання притулку. Сейм Польщі рішенням від

1 квітня 2016 р. визнав Резолюцію про польську міграційну політику як таку, що не має обов’язкового юридичного характе- ру. Парламентарі негативно оцінили рішення Ради від 22 вересня 2015 р., яке було підтримане попередньою владою, а також піддали критиці механізми переселення біженців у рамках ЄС. Крім того, новий консервативний уряд Польщі приєднався до решти країн Вишеградської групи у своєму скептицизмі стосовно пропозиції Європейської комісії з питань міграції і надання притулку. Xxxx- ща приєдналася до рішення Чехії, Угорщини і Словаччини та підтримала угоду між ЄС і Туреччиною від 18 березня 2016 р. про усунення корінних причин міграції, потоків біженців і посилення контролю на зовнішніх кордонах ЄС.

“German Law Journal” 2016, № 17, p. 975.

4. І. Xxxxxxxx, Syryjczycy nie chcą do Polski, “Rzeczpospolita”, xxxx://xxx.xx.xx/Xxxxxx- cy/309159793-Syryjczycy-nie-chca-do-Polski.html#ap-1 (доступ 15.09.2015).

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Європейська Комісія сприйняла дії польського уряду як «де-факто припинення процедури переселення». Однак навряд чи можна говори- ти про дискусії щодо конституційності і законності дій уряду в Польщі у контексті відношення щодо кризи біженців в Європі. Польське керівництво вважає за потрібне залишити Середземноморську кризу біженців та розглядати потенційні кризи біженців і міграційні кризи, які сьогодні зачіпають інтереси держав Центрально-Східної Європи у більш широкій перспективі. Головним питанням у цьому контексті є ситуація в Україні, яку важко залишити поза увагою та яка великою мірою впливає на хід зовнішньої політики держав-членів ЄС.

Подальші події на Сході України стали причиною появи нової хвилі внутрішньо переміщених осіб. Більшість з них знайшли за- хист в інших безпечних підконтрольних Україні регіонах, але ча- стина шукала захисту за кордоном. Одні переселенці шукали при- тулку в Росії (майже 1,1 млн.) і Білорусі (майже 140 тис.), в той час як інші звернулися по допомогу до держав ЄС. За інформацією Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 10 червня 2016 р. від початку конфлікту в Україні найбільше запитів на отримання міжнародного захисту отримали Німеччина (7967 заявок), Італія (7267), Польща (5133), Франція (3176) і

Швеція (2742)5.

Однак перед тим, як надати певній особі притулок, в ЄС існує відповідна процедура визначення статусу цієї особи та реальних при- чин, в силу яких прохання повинно бути задоволено. Так, держава- член ЄС розглядає заяву на отримання статусу біженця від певної особи і у випадку, якщо ризик переслідувань чи завдання серйозної шкоди обмежується лише частиною країни походження, ця особа не потребує міжнародного захисту та може уникнути ризику шляхом зміни місця проживання всередині країни. Цей механізм, відомий як «альтернатива внутрішньої втечі», закріплений у статті 8 Дирек- тиви 2011/95/EU Європейського парламенту і Ради ЄС. На початку 2015 р. Європейське бюро підтримки надання притулку повідомило про відмінності у підходах держав-членів ЄС до визначення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні.

5. The UN Refugee Agency, UNHCR Operational Update on the Ukraine Situation, “UNHCR Operational Update” 2016, p. 2.

Поряд із великою кількістю держав, які відмовляли українцям у наданні міжнародного захисту, польська політика більш ліберально розглядала прохання про притулок від внутрішньо переміщених осіб з України. Як уже згадувалося вище, тільки в 2015 р. громадянам України було видано більше 1 мільйона віз. Крім того, за інформацією Управління у справах іноземців, за період з початку 2014 р. до 4 ве- ресня 2016 р. 79766 громадян України отримали дозвіл на тимча- сове проживання на території Польщі. Разом з тим, недавнє опиту- вання громадської думки показує, що загальне ставлення поляків до української міграції є позитивним.

Кризу біженців набагато простіше розв’язати, якби цією ситуацією не зловживали трудові мігранти, що, посилаючись на загрозу їх жит- тю та здоров’ю, отримують притулок у приймаючих країнах, хоча насправді не потребують реального захисту від переслідувань та інших порушень прав людини. Розрізнення між мігрантами і біженцями може змінити ставлення до осіб, які потребують реального захисту, на більш позитивне чи, принаймні, нейтральне. Особливостями великого потоку мігрантів і біженців є їх масовий характер, в результаті чого приймаючим країнам надзвичайно важко, якщо взагалі можливо, вио- кремлювати ті категорії громадян, які потребують захисту та мігрантів, які переїжджають з метою пошуку місця роботи. Процес визначення статусу біженця, а також інші варіанти надання міжнародного захисту іноземцям є ретельними та трудомісткими завданнями. Саме тому че- рез масовий наплив людей такі заходи в окремих країнах виявляють- ся неефективними. Це також пояснює те, чому правові заходи щодо вирішення проблем великих переміщень біженців і мігрантів носять тимчасовий характер. Прикладом такого правового регламентування є Директива Ради ЄС 2001/55 від 20 липня 2001 р.

Аналізуючи Директиву 2001/55, можна простежити встановлення опосередкованого взаємозв’язку між наданням тимчасового захисту та процедурою отримання притулку. Зокрема, особа, яка перебуває під тимчасовим захистом, має право звернутися за наданням при- тулку. У цьому контексті застосовуються критерії та механізми ухваленої в межах європейського континенту Дублінської конвенції 1990 р. Конвенція визначає державу, відповідальну за розгляд клопо- тання про надання притулку. Такою державою виступає та держава- член ЄС, що прийняла особу під тимчасовий захист. Якщо на зако-

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

нодавчому рівні Європейського Союзу закріплено поняття та визна- чено правовий статус біженців, осіб, які користуються додатковим захистом чи осіб, що користуються тимчасовим захистом, то питання щодо визначення шукачів притулку немає6.

Основна проблема в регулюванні всіх імміграційних питань у Європі полягає у неготовності окремих європейських держав та Європейського Союзу гармонізувати матеріальні й процесуальні норми в даних сферах. В основі проведення спільної політики Європейського Союзу в імміграційній сфері, наданні притулку та захисту громадян третіх країн лежить метод координації між Європейським Союзом та державами-членами. Це підтверджується установчими договорами ЄС, згідно з якими питання щодо надання захисту та притулку гро- мадянам третіх країн належать до спільної компетенції ЄС та держав- членів, судовою практикою Суду ЄС та ухваленим національним за- конодавством держав-членів ЄС у цих сферах.

Останні події на Сході України показують, що не можна не виклю- чати погіршення ситуації та інтенсифікації й розширення території збройного конфлікту. Зростання кількості внутрішньо переміщених осіб, безумовно, стає причиною погіршення економічної ситуації в країні. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців визначає потенційні загрози для України, серед яких призупинення соціальних і пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам, облік, визначення їх статусу тощо. У світлі цього цілком можливо розглядати кризу біженців в Україні як нову міграційну загрозу для ЄС. Європейський Союз має винести уроки з минулого досвіду, щоб уникнути тих самих помилок. Необхідно зважати на той факт, що ос- новною причиною Середземноморської кризи біженців була пробле- ма внутрішньо переміщених осіб на території Сирії.

Таким чином, позиція Польщі зосереджена на вирішенні кризо- вих ситуацій в державах Центрально-Східної Європи і Україна не є в цьому винятком. Українсько-польська співпраця, що спирається на єдність поглядів стосовно принципових питань майбутнього Європи, набула стратегічного значення для обох сторін.

6. Н. Xxxxx, Спільна політика Європейського Союзу щодо надання захисту громадянам третіх країн, “Часопис Київського університету права” 2015, № 3, с. 347.

Xxxxx XXXXXXXX0

УКРАЇНА – РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА: МЕДІЙНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМИН

Важливість та актуальність дослідження медійного представлення різних рівнів українсько-польських відносин – від особистісного до міждержавного – зумовлена тим, що Республіка Польща як член ЄС і партнер України в євроінтеграційних процесах потребує докладного вивчення у всіх аспектах діяльності, зокрема і медіа комунікаційному. Проблемно-тематичний контент подання сучасних українсько- польських відносин доцільно схарактеризувати на прикладі матеріалів «Укрінформу» – це єдине національне інформаційне агентство України, а також єдиний від України член Європейського альянсу інформаційних агентств та член Асоціації національних

інформаційних агентств країн Причорномор’я.

Події, що відбуваються у Республіці Польщі, реалії українсько- польських міждержавних відносин, особистісний вимір таких стосунків, заходи за участю представників польської та української сторін у сфері політики, економіки, соціального життя, культури, нау- ки, техніки й спорту тощо – активно висвітлюються «Укрінформом». Оскільки Українське національне інформаційне агентство

«Укрінформ» є центральним інформаційним агентством, утво- реним згідно з Указом Президента України і, як сказано в його Статуті, метою його діяльності є реалізація державної політики у сфері інформації шляхом збирання, обробки, творення, зберігання і підготовки інформації, випуску та поширення новин, надання інформаційної продукції, то, зрозуміло, значну увагу агентство приділяє висвітленню державницької позиції України2.

Так, зокрема, в повідомленні «Україна і Польща підготують до- рожню карту щодо примирення двох народів – АПУ» з посиланням на прес-службу українського Президента зазначається: «Основна

1. Xxxxx Xxxxxxxx, доцент кафедри журналістики та засобів масової комунікації Національного університету «Львівська політехніка».

2. Статут Українського інформаційного агентства «Укрінформ», Електронний ресурс, xxxx://xxxxx0.xxxx.xxx.xx/xxxx/xxxx/000-00-%X0%XX (доступ 13.04.2017)

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

мета цього документа – забезпечення конструктивного характеру двостороннього діалогу та сприяння процесу порозуміння між дво- ма народами для подальшого зміцнення стратегічного партнерства між Україною та Польщею… Сторони наголосили на важливості уникнення політизації питань історичного минулого двох народів та зосередження уваги громадськості двох країн на позитивних при- кладах в історії українсько-польських взаємин… У центрі уваги було також питання європейської інтеграції України…»3, – йдеться у повідомленні.

У матеріалі «Без зусиль Польщі безвіз для українців був би неможли- вим – Xxxxx Xxxxxxxxx» наголошується, що без підтримки Польщі при- йняття Європарламентом безвізового режиму для України було б немож- ливим. «Я хочу подякувати Польщі за те, що ви є справжніми лобістами України, і ми усвідомлюємо, що голосування в Європарламенті, коли 521 депутат проголосував за безвізовий режим для України, без польсь- ких депутатів це було б неможливо», – наводиться висловлювання віце- спікера Верховної Ради України X. Xxxxxxxxx.

Разом з тим, у повідомленнях «Укрінформу» висвітлюються складні й болючі для Польщі питання, зокрема щодо Катинської трагедії. У матеріалі «Польща закидає Росії нову історичну фальсифікацію» власний кореспондент інформагентства передає: «МЗС Польщі та Інститут національної пам’яті (ІНП) РП висловили своє незадоволення діями російської сторони, яка розмістила на території військового кладовища у Катині таблиці про більшовицьких в’язнів у Польщі в 1919-1921 роках». За- значене повідомлення містить історичний бекграунд – довідкові відомості: «Як відомо, Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило секретне рішення про розстріл 14 700 польських офіцерів і цивільних осіб, які перебували в радянських таборах для військовополонених, а також 11 тис. арештованих поляків, що утримувалися в тюрмах західних областей України і Білорусі… Термін «Катинський зло- чин» – узагальнений, він означає розстріл в квітні-травні 1940 р. майже 22 тисяч польських громадян, що утримувалися в тюрмах і таборах НКВС СРСР».

3. Тут і далі: Укрінформ: офіційний сайт, Електронне джерело, xxxxx://xxx.xxxxx- xxxx.xx/ (доступ 13.04.2017)

Про Росію та пов’язані з її політикою аспекти українсько-польських стосунків у глобальному вимірі йдеться у низці повідомлень інформагентства. У новині «Міжпарламентська асамблея у Варшаві закликає продовжити санкції проти РФ» відзначається, що «Пар- ламентська асамблея України, Польщі і Литви засудила російську агресію в Україні, підтримали створення економічного плану допомо- ги для України, вирішила надіслати спільного листа до парламентів країн ЄС та США щодо підтримки Заходом України».

У матеріалі «Загрози з боку Росії та міжнародного терориз- му мають спільне джерело – Xxxxxxxxx» цитується заява міністра національної оборони Польщі Xxxxxxx Xxxxxxxxxx: «Росія і міжнародний тероризм є загрозами, які мають спільне джерело… На його переконання, якщо світ раніше зміг усвідомити загрози зі схо- ду, то не сталося б багато трагедій. «Я маю на думці, насамперед, агресію у Грузії, драму у Смоленську, збиття літака Малайзійських авіаліній, агресію в Україні, яка триває донині і загрожує не лише територіальній цілісності України, але основам міжнародного ладу в Європі та світі», – наголосив глава Міноборони Польщі.

ЗМІ «опрацьовує» позицію польського народу та польської державної влади у багатьох питаннях міжнародної політики. У повідомленні «Xxxx підтримав операцію США у Сирії» подана заява глави Польської держави, у якій Президент Польщі Xxxxxx Xxxx на- голосив, що Польща засуджує злочини, здійснені проти цивільного населення і закликає міжнародну спільноту «загальмувати безумство війни і припинити спіраль насильства»

Загалом міжнародній тематиці присвячена значна кількість інформаційних повідомлень. Так, у новині «Польща може долучи- тися до бойових операцій проти ІДІЛ» сказано, що Польща може розширити мандат своєї участі в операції проти Ісламської держа- ви (ІДІЛ) і приєднатися до бойових операцій. У замітках «Польща закликає Білорусь поважати «базові громадянські права» та «Польща звинуватила Білорусь у порушенні прав людини» офіційна Варша- ва закликала Мінськ припинити насилля щодо протестувальників і звільнити затриманих.

Думки польських експертів з приводу подій в українському місті Балаклія також оприлюднені на стрічці «Укрінформу». Це такі як

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

«Диверсія у Балаклії: польський генерал радить звернутися до НАТО та ЄС» та «Польський експерт – про Балаклію: НАТО має створити

«військовий Шенген». Тут сказано: «Росія може заперечувати будь- яку причетність до подій у Балаклії, але довіра до РФ зараз є нульо- вою. Можливою диверсією у Харківській області Москва дестабілізує Україну і тестує Захід, якому потрібно буде зробити декілька важли- вих висновків з цієї ситуації».

Багато інформаційних матеріалів висвітлюють перебіг подій, пов’язаних зі Смоленською катастрофою, коли 10 квітня 2010 р. неподалік Смоленська (РФ) розбився літак із президентом Польщі Xxxxx Xxxxxxxxxx та польськими високопосадовцями. Це, зокрема, такі повідомлення: «Смоленська комісія: росіяни свідомо доводили Ту-154М до катастрофи», «Смоленська катастрофа: літак почав роз- падатися ще на висоті 900 метрів», «Приховування літака Качинсь- кого свідчить про вину Росії – Xxxxxxxxxxxx», «Польська прокура- тура не виключає версію замаху як причину Смоленської катастро- фи», «Смоленська катастрофа: росіяни загнали Ту-154М у пастку

– міністр оборони Польщі», «Заради Варшави Москва готова і на вбивство», «Польські слідчі створять віртуальну карту Смоленської катастрофи», «Смоленське слідство: у п’ять трун поклали частини тіл інших людей», «Польська прокуратура: росіяни свідомо спро- вокували Смоленську катастрофу», «Росія щось приховує у справі Ту-154М – Xxxxxxxxxx», «Польща залучила екс-прокурора Гаазького суду до Смоленської справи», «Відповідальність Росії за Смоленську катастрофу безперечна – польський міністр», «Польща вимагатиме від РФ уламки літака Xxxxxxxxxxx через суд у Гаазі», «Польща готує скаргу в Гаагу на російське розслідування смоленської катастрофи»,

«Польща «інтенсивно вимагатиме» повернення Росією літака Ка- чинського».

Своєрідним випробуванням для українсько-польських стосунків стала подія з обстрілом консульства РП в українському Луцьку.

«Укрінформ» зреагував на це низкою оперативних повідомлень. У день обстрілу, 29 березня 2017 р. читачі «Укрінформу» мали як оперативну інформацію, так і коментарі та реакцію найвищих поса- дових осіб та керівництва обох держав (подаємо неповний перелік матеріалів з цього приводу): «У МВС пояснили, чому гранатометник

обрав саме Генконсульство Польщі» (тут, зокрема, висловлюється думка, що обстріл консульства Польщі в Луцьку більше скерований на громадську думку, аніж аби завдати шкоди установі), «СБУ: Ос- новна версія вибуху в Генконсульстві Польщі в Луцьку – теракт»,

«Xxxx: Атака на консульство в Луцьку вимагає рішучої реакції»,

«Xxxxxxx: Обстріл Генконсульства Польщі – це провокація ворога»,

«Інцидент у Луцьку: Xxxxxxxxx запросив поляків до слідчої групи»,

«Польська прокуратура розпочала власне розслідування інциденту в Луцьку», «МЗС назвало провокацією напад на консульство Польщі» (тут зазначається, що напад, вчинений на Генеральне консуль- ство Республіки Польщі в Луцьку, є черговою цілеспрямованою провокацією, вочевидь, інспірованою ззовні, яка має на меті зашко- дити стратегічному партнерству між Україною та Польщею), «Де- щиця: За інцидентом у Луцьку стоїть Росія», «Заступник глави МВС Польщі: Складно протидіяти інцидентам як у Луцьку», «СБУ про- коментувала обстріл генконсульства Польщі», «У Бюро нацбезпеки Польщі не сумніваються: в Луцьку була провокація».

Ця та пов’язані з нею події висвітлювалися і в інших публікаціях (знову ж таки – це не вичерпний перелік): «Польські консульства в Україні відкриють після гарантування безпеки – Ващиковський»,

«Теракт у Луцьку. «Червона лінія» війни з пам’ятниками», «У Польщі розуміють, що обстріл консульства міг бути інспірований ззовні – МЗС України». В новині «Міністр оборони Польщі прокоментував напад на Генконсульство у Луцьку» подано коментар польського дер- жавного високопосадовця: «Атака на Генконсульство Польщі в Луць- ку була свідомою провокацією, аби посіяти ненависть між Варшавою та Києвом, ізолювати Україну і позбавити її міжнародної підтримки».

Непростими для стосунків обох держав є також події, пов’язані з операцією «Вісла». Щодо цієї теми «Укрінформ» опублікував, зо- крема, розгорнуту статтю дослідника Xxxxxxxx Xxxxxxxxxxx «Акція

«Вісла»: згадаймо події й спом’янімо потерпілих», в якій автор дав історичну аналітичну довідку про депортацію українців з їх етнічних земель у Польщі.

Заради об’єктивності слід зазначити, що у заголовках і текстах повідомлень «Укрінформу» фіксуються неоднозначні думки та настрої щодо перебігу цих процесів. Так, у матеріалі «Тима: Нинішня

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

польська влада заграє з антиукраїнським електоратом» з посиланням на Xxxxx Xxxx, голову Об’єднання українців у Польщі (ОУП), ска- зано: «чинна польська влада… стала заручником процесів, які сама ж запустила. Загравання з антиукраїнським електоратом примушує владу бути обережною у прямому засудженні навіть комуністичних злочинів (операція «Вісла» – ред.)», – заявив Xxxx». У новині

«Основні урочистості до 70-річчя «Вісли» пройдуть у Перемишлі» в інтерв’ю «Укрінформу» згадуваний вище голова ОУП X. Xxxx xxx- вив, що відзначення річниці операції «Вісла» наприкінці квітня «буде доброю нагодою для того, щоб поговорити на науковому рівні про різні аспекти сучасного існування української громади в Польщі… Порушуватимемо питання антиукраїнських настроїв, оскільки вони є, і ми не можемо вдавати, що вони відсутні».

У публікації «Польська влада не хоче відзначати 70-річчя операції «Вісла» – Тима» знову ж таки з посиланням на голо- ву ОУП констатовано: «Спостерігається небажання держави на різних рівнях якось відреагувати на річницю операції «Вісла»,

– заявив Xxxx. За його словами, раніше ця річниця не викликала такого несприйняття в Польщі. Наприклад, до 60-річчя операції

«Вісла» було ухвалено спільну заяву президентів Xxxx Xxxxxxx- кого і Xxxxxxx Xxxxxx. Тоді ж відбулося богослужіння з цієї на- годи у каплиці президента Польщі. Крім того, раніше Інститут національної пам’яті Польщі проводив різноманітні заходи з цього приводу. «Тобто різниця у ставленні до цієї події кілька років тому і зараз очевидна», – підкреслив Тима. За словами голови ОУП, жодна з українських та лемківських організацій не отримала в цьому році коштів на організацію річниці операції «Вісла»… З іншого боку, як зауважив голова ОУП, в Польщі спостерігається «активність ради- кальних сил, які на різних рівнях намагаються здійснити реванш у цьому питанні». Зокрема, їхня діяльність спрямована на скасування резолюції Сенату 1990 р. про засудження в Польщі операції «Вісла» і взагалі перегляд ставлення польської держави до цього питання.

«Є також звернення польських істориків, експертів й інших осіб до маршалків Xxxxx і Сенату з визначеннями, що операція «Вісла» була слушною… Тобто регрес спостерігається на кількох рівнях…»,

– констатував голова ОУП».

Перегукується з вищенаведеною і новина «Польська влада не дала грошей на відзначення річниці операції «Вісла». Власний кореспон- дент Укрінформу пише, що сторона нацменшини негативно оцінює факт ненадання у 2017 р. дотації на реалізацію завдань, пов’язаних з вшануванням річниці названої події: «На їх переконання, відмова у виділенні державою коштів на збереження пам’яті і поширення інформації про драматичні події, які вплинули на долю нацменшин в Польщі, є «незрозумілим рішенням, яке викликає занепокоєння»… На попередні круглі річниці «Вісли» … уряд Польщі завжди виділяв кошти». Ця публікація містить історичний бекграунд: «Нагадаємо: комуністична влада Польщі розпочала операцію «Вісла» у квітні 1947 р. У результаті акції, яка мала характер етнічних чисток, зі своїх земель на північ і захід було виселено 140-180 тис. українців. Вона мала на меті знищити підтримку для дій УПА на цих територіях».

Отже, у численних повідомленнях «Укрінформу» порушуються багато інших актуальних тем, що стосуються різних аспектів життя сусідньої держави та взаємостосунків наших народів.

Дослідження медійного виміру міждержавних комунікацій України та Республіки Польщі засвідчує важливість ролі й значен- ня медіа, здатних сприяти громадянам обох держав розуміти одні одних, підвищити їх рівень поінформованості щодо процесів, які відбуваються у державах. Слід погодитися зі словами президента польського Фонду міжнародної солідарності (Solidarity Xxxx.XX) Xxxxxxxx Xxxxxxxxx, який наголосив: «Ми розуміємо фундамен- тальну, центральну роль журналістів – людей, які можуть допомогти зрозуміти ситуацію, можуть дати напрямок і в цьому випадку беруть участь у формуванні стратегії – не тільки інформаційної стратегії про асоціацію Україна-ЄС, а й стратегії держави, суспільства, реальної стратегії, яка може змінити історію».

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxxx XXXXX0

ФАХОЦЕНТРИЧНА МОДЕЛЬ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Студенти-чужоземці, які опановують українську мову як іноземну у вищому навчальному закладі, мають на меті не просто володіти нею у повсякденному спілкуванні, їхнє завдання – досягти такого рівня, щоби мати змогу засвоювати нею найрізноманітніші навчальні дисципліни, і фахові, й загальноосвітні, що їх вивчає студент відповідно до обраної ним спеціальності. Тобто українська мова стає для студента-чужоземця, зокрема поляка, інструментом навчан- ня. З одного боку, це активізує навчальний процес, адже ефективна мотивація змушує студента багато й інтенсивно працювати над вив- ченням мови. З іншого боку, особливо на початковій стадії засвоєння мови, студент потребує значної допомоги з боку викладача-філолога у вивченні фахових дисциплін. Засвоєння фахового матеріалу для студента-чужоземця ускладнено тим, що український науковий стиль насичений термінологією, а також тим, що синтаксичні конструкції фахового мовлення дуже громіздкі, складні й часом заплутані. Сучасні дослідники: Xxxxxx Xxxxxxxxxxxx0, Xxxxx Xxxxx0, Xxxxxx Xxxxx0 – гостро ставлять питання щодо оновлення навчальних про- грам з української мови для студентів-чужоземців, обґрунтовуючи свою позицію тим, що “потрібно максимально наблизити конкрет- ну змістову сутність фахових дисциплін до змістового наповнення навчальної програми з української мови й укладених відповідно до неї підручників”5. Отож на перший план виступає фахоцентрична мо-

1. Xxxxxx Xxxxx, кандидат філологічних наук, доцент, Національний університет

«Львівська політехніка».

2. Л. Xxxxxxxxxxxx, Проблеми укладання навчальних програм з української мови як іноземної, «Теорія і практика викладання української мови як іноземної», Вип. 3, 2008, с. 21-26.

3. І. Xxxxx, Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові, Львів, 2004, с. 17.

4. З. Куньч, Системне вивчення науково-технічної термінології у роботі зі студентами-іноземцями, «Теорія і практика викладання української мови як іноземної», Випуск 3, 2008, с. 198-203.

5. Л. Xxxxxxxxxxxx, цит., с. 22.

дель вивчення української мови як іноземної, тобто посилення ува- ги до обраної студентом спеціальності. У цій статті ми акцентуємо увагу на деяких методичних порадах для опрацювання фахових текстів під керівництвом викладача-філолога. Фахоцентрична мо- дель передбачає почергове виконання різних видів робіт з фаховими текстами.

Перший, найпростіший вид роботи націлений на сприйман- ня студентом фахового тексту на підставі вже здобутих знань. Він передбачає читання тексту пошепки і намагання зрозуміти основні його тези. Тут важливо створити для студента умови, максимально наближені до реальних, коли він самостійно вивчатиме матеріал з фа- хових дисциплін у бібліотеці чи за комп’ютером. Не варто, щоб ви- кладач зачитував текст вголос, а студенти читали з ним пасивно, адже у роботі з фаховою літературою вони такої можливості не матимуть. Завдання студента максимально просте – прочитати і постаратися зрозуміти основні думки, викладені в цьому уривку.

Другий вид роботи пов’язаний з обговоренням прочитаного. Xxx- xxxx намагається пояснити своїми словами головні тези, висловлені в цьому тексті. Викладач, зі свого боку, має посприяти студентові в цьому завданні, щоб він не зосереджувався на деталях. Для цього викладач ставить кілька загальних запитань до тексту, намагаючись з’ясувати, чи правильно зрозуміли студенти найважливіші його думки.

Третій вид роботи – дослідження змістових деталей. На цьому етапі студент вже мусить продемонструвати свої знання й практичні на- вички роботи з українською лексикою. Можна виконувати різні види практичних завдань (приклади практичних завдань взято із “Збірника текстів та завдань з української мови для студентів-чужоземців 1-2 курсів”, який укладено викладачами Львівської політехніки).

“Вкажіть, котрі з поданих суджень правильні” – із тексту виби- рають кілька фраз і подають їх у правильному чи неправильному за змістом формулюванні. Наприклад, із тексту про воду: “Прісна вода складає 97,5% від загальної кількості природних вод”; “Вода для лю- дини менш цінна, ніж нафта чи газ”; “Вода необхідна в сільському господарстві, як вугілля і залізо в промисловості”; “Вода працює на сучасних атомних, тепло- і гідроелектростанціях” і т. ін.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

“З’єднайте початок і кінець речень” – тут на початках варто давати студентам граматичні підказки, тобто всі слова в уривках мають сто- яти у правильних формах. Наприклад:

1) Мідь, свинець, нікель, цинк – a) іншими металами.

2) Усі метали… б) є маркою сталі.

3) Із сірого чавуну… в) це важкі метали.

4) Мідь стараються замінити … г) сполука заліза з киснем.

5) Залізна руда – … д) поділяють на дві групи.

Згодом, на старших курсах, завдання ускладнюють тим, що, до прикладу, у кінцевій фразі дієслово ставлять у неозначеній формі, і студентові треба поставити його у потрібній формі.

“Закінчіть речення” – із тексту вибирають кілька важливих в інформаційному плані повідомлень і подають їх в обірваному формулюванні: “Жодне велике географічне відкриття не обійшлося

…”; “Вирішальний досвід Xxxxxxxxx був …”; “Висновок був лише один: Земля сама є …”; “Це магнітне диво стало …” тощо.

“Оберіть з дужок пропущене в реченні слово” – для полегшен- ня роботи усі слова в дужках подають у правильній граматичній формі, а для ускладнення завдання пропущеними словами ставлять наукові терміни. Наприклад: “З появою (сильних, могутніх, потуж- них) (електронних, електричних, фізичних) радіотелескопів люди- на дістала можливість зазирнути у (найцікавіші, найвіддаленіші, найзручніші) куточки Всесвіту”. Ускладненим різновидом цього завдання може бути “Заповніть пропуски словами з тексту”. Напри- клад: “Електронно-обчислювальні … здатні керувати верстатами, до- мнами, літаками і кораблями”.

“Розташуйте факти у логічній послідовності”. Як простіший варіант завдання можна вибрати із тексту короткі судження і розта- шувати їх у неправильній послідовності. Якщо ж студенти вже мають достатній рівень знань і володіють практичними навичками такої ро- боти, то завдання ускладнюють тим, що формулюють факти з тексту іншими словами.

Четвертий вид роботи – опрацювання термінології. Під час роботи над термінологією важливо пояснювати студентам, звідки сформува- лося термінне значення відповідної лексеми, як відбувалося переос- мислення значення загальнолітературного слова, виходячи із суті оз-

начуваного цим терміном наукового поняття. Тобто, слід виявити, до прикладу, як переосмислювали загальномовні значення такі терміни машинознавства, як “гусениця”, “коліно”, “палець”, “кожух”, “ший- ка”, “хвіст”, “лапа” тощо. Фахівець-філолог має на меті у процесі вивчення із студентом термінологічної системи цієї науки логічно завершити наукове пізнання, сформувати у студента цілісне бачен- ня системи наукових понять через осмислення внутрішньої форми слів-термінів. Загалом робота над фаховою термінологією, як ми вже зазначали6, мусить мати системний характер.

З метою впорядкування і систематизації фахових знань крізь при- зму української мови студентові-іноземцю треба систематично подава- ти до його словничка відповідні терміноелементи та їхні можливі зна- чення у терміносистемі його фаху. У цьому словничку рекомендовано записувати також українські відповідники-дублети, що можуть тра- питися у наукових працях, навчальних посібниках чи в професійному жаргоні. При цьому важливо наголошувати на інтернаціональності деяких моделей і підшукувати (за допомогою самого іноземного сту- дента) можливі паралелі в тих іноземних мовах, якими володіє студент. Значення певних груп міжнародних терміноелементів зазвичай добре відоме в колі осіб певного фаху. Тому слід обов’язково скористатися консультацією фахівців. І взагалі, контакт філолога із спеціалістом тієї сфери, в якій здобуває освіту студент-іноземець, має бути тісним і взаємокорисним. Також фахівець-філолог може скористатися різними довідковими матеріалами.

П’ятий вид роботи – граматичний аналіз. Студенти виконують розмаїті вправи, складені на основі опрацьовуваного тексту, зокрема такі: “Поставте наведені в дужках слова у правильній формі”, “Від по- даних дієслів утворіть іменники за зразком: працювати – працівник, слухати – слухач”, “З’ясуйте, від яких іменників утворено подані прик- метники: руховий (рух), промисловий (промисловість)”, “Замініть дієслівні словосполучення іменниковими: створити комп’ютер – ство- рення комп’ютера”, “Вставте у словосполучення пропущені приймен- ники”, “Визначте вид дієслів. Доберіть, якщо можливо, їхні видові пари: відповідати (недок.) – відповісти (док.)” та інші види вправ, за- лежно від теми заняття, яку заплановано опрацювати.

6. З. Xxxxx, Системне вивчення…, с. 198-203.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Останній, підсумковий вид роботи – короткий переказ змісту про- читаного. У більших групах можна практикувати переказ-бесіду, коли в переказуванні тексту беруть участь кілька студентів, які допо- внюють один одного, виправляють тощо. Переказування може містити творчий момент, елементи дискусії тощо, адже студенти, здобувши вже фахові знання, можуть погоджуватися чи не погоджуватися з на- веденими у тексті судженнями, можуть наповнювати їх новим змістом, розвивати наведені в тексті думки. Принцип фахоцентризму, що має лягти в основу заняття з української мови як іноземної, не заперечує вироблення соціокультурної компетенції іноземного студента. Зо- крема, під час творчого переказу слід звертати увагу на національну специфіку проблеми, яку розглянуто в аналізованому тексті, акценту- вати на історії дослідження цього питання в Україні тощо.

Таким чином, предмет «Українська мова як іноземна» має забез- печити чужоземного студента лінгвістичними знаннями, уміннями й навичками, потрібними для опанування фахових предметів, для збага- чення ерудиції через читання наукової літератури, а також для форму- вання комунікативних навичок, щоб спілкуватися з колегами, проводи- ти наукові дослідження, задовольняти соціальні й громадські потреби

. У процесі роботи над фаховим текстом студент виконує цілу низку розмаїтих видів робіт, які забезпечують набуття як мовних, так і фа- хових знань, вироблення різноаспектних умінь і навичок, а широкий спектр лінгвістичних вправ сприяє засвоєнню матеріалу граматичної теми. У той же час студент здобуває цінний для себе досвід спілкування за матеріалами свого фаху, засвоює термінологічний апарат і вивчає специфіку побудови висловлювань у науковому стилі.

Зоряна ЗАЗУЛЯК1

КОУЧИНГ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД АКАДЕМІЧНОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД ПОЛЬЩІ

Коучинг – це інноваційний метод персоналізованого викладан- ня та навчання, що спрямований на покращення якості освіти в сучасних університетах (зокрема, у Польщі). У той самий час, він суперечить нормативним актам, що спрямовані на реформування вищої освіти у Польщі та реалізуються відповідно до Лісабонської Стратегії та принципів Болонського процесу в Європі. Зокрема, коу- чинг базується на методі постановки питань та супроводі студентів, що сприяє розкриттю їхнього потенціалу та дуже рідко зустрічається в дидактиці, яка станом на сьогодні здійснюється у переповнених групах або класах.

Революція у сфері освіти спровокована глобалізацією та європеїзацією та полягає не лише у впровадженні нових управлінських рішень та нормативних стандартів, але передбачає також появу низки дискусій, що спрямовані на пошук механізмів підвищення ефективності освіти, яка в довгостроковій перспективі повинна в першу чергу служити інтересам людини, а вже тоді – держави.

У 1989 р. у Польщі в умовах будівництва нового соціально- політичного і економічного порядку, в сфері вищої освіти розпо- чалося запровадження нової неоліберальної ідеології2. Освітня система в Польщі відносно легко адаптувалася до нових правил функціонування завдяки тому, що у 1990 р. з’явилася можливість відкрити велику кількість приватних навчальних закладів і запрова- дити заочну та платну форму навчання у державних університетах. Це явище розвивалося паралельно із зростанням освітніх амбіцій польського суспільства. Польща є яскравим прикладом країни, у

1. Xxxxxx Xxxxxxx, кандидат політичних наук, асистент кафедри політології та міжнародних відносин Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка».

2. P. Xxxxxxxx, Transformation and Higher Education in Poland: A Critical Pedagogy Perspective, in: M. Xxxxxxxxxx,X. Xxxxxxxx, X. Xxxxx-Xxxxxxxxxxxxx (et al.), Educatio- nal Change and Challenges In Poland and the Czech Republic After 1989, Wrocław 2013, p. 132.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

якій масова освіта стала брендом і постійно відбуваються публічні обговорення якості освіти. Отже, завдяки процесам європеїзації, освіта у Польщі стала цільовою, спрямованою на навчання студентів у конкретних галузях знань та на розвиток конкретних навичок. Такі цільові галузі освіти вимагають більш сублімованих методів навчання, аніж ті, які застосовуються традиційно у величезних кла- сах і аудиторіях.

Варто відзначити, що коучинг не є безпосередньо пов’язаним із власне освітнім процесом. Він бере свій початок, а також базується на психологічних концепціях та теоріях (зокрема, теорія навчання, теорія мотивації і відносин). Спеціаліст з коучингу Xx Xxx пропонує розглядати коучинг у тривимірній тріаді поряд із наставництвом і психологією навчання, а також наголошує на взаємозв’язку коучингу з позитивною психологією3. Як прави- ло, коучинг простежуємо у галузі психотерапії, спорту та освіти (у Оксфорді та Кембриджі про цей метод відомо ще із початку XIX ст.). На сьогодні, застосування коучингу значною мірою ґрунтується на психології, підтвердження чому знаходимо в сфері бізнесу та управління, де він став популярним методом особисто- го розвитку у 80-х та 90-х роках минулого століття.

У контексті бізнесу, коучинг можна розглядати як комплексний, міждисциплінарний підхід до клієнта, що спрямований на підтримку його розвитку за допомогою універсальних методів, зокрема шля- хом активного слухання та постановки запитань. Бізнес-коучинг націлений на зміцнення потенційних навичок, а також сприяє здо- буванню нових знань та підвищенню ефективності діяльності усіх працівників бізнес-структур4.

З психологічної точки зору, основою коучингу є концепція Кар- ла Xxxxxxx про «відносини, що допомагають», що базується на особистісно-орієнтованому підході та розглядає коучинг як спри- яння добробуту й оптимального функціонування різних сфер жит- тя5. Крім того, також широко обговорюється можливість запро-

3. H. Law. The Psychology of Coaching, Mentoring and Learning, Xxxxxxxxx 2013

4. Ł. Xxxxxxxxx. Pojęcie i odmiany coachingu in: Coaching – theory, practice, case stu- dies, ed. M. Sidor-Rządkowska, Kraków 2009, p. 22.

5. S. Xxxxxx. Person-centered coaching psychology: A meta-theoretical perspective, „In- ternational Coaching Psychology Review” 2006, Vol. 1, pp. 1, 47-54.

вадження в методології освіти та наукових досліджень практики особистісно-орієнтованого навчання, яке Xxxxxx описує у 80-х роках у своїй книзі «Свобода вчитися», де головна роль у процесі здобу- вання знань відводиться для студента, що займається самоосвітою6. Особистісно-орієнтоване навчання фокусується на самоусвідомленні та відповідальності студента, який приймає рішення про своє навчан- ня, шукає знань та розвиває навички в умовах прямої підтримки з боку тренера, але по суті навчається сам.

Незважаючи на те, що коучинг має академічні корені і сьогодні стає все більш популярним, цей інноваційний метод ще не є широко засто- сованою технікою в освітній сфері. За словами Xxxxxxxxx xxx Xxxxxx- бурха, xxxxxxx почав визнаватися в англо-саксонському освітньому середовищі на початку 2000 р. та близько десятиліття тому у Польщі. В освітньому контексті цей метод в основному використовується як форма підтримки груп «приймачів/клієнтів»: студентів, викладачів та адміністративних працівників. Вчителі розвивають свої дидактичні навички у вузах, що спрямовані на те, щоб допомогти студентам на- вчитися вчитися і складати іспити. Такий підхід робить коучинг мето- дом, що зосереджений на розвитку емоційних і соціальних навичок, а також методом, що допомагає людині досягати цілей чи сприяти їх ефективності шляхом проведення структурованих бесід у форматі

«один-на-один»7.

Xxxxxxx є індивідуальною формою академічної роботи, котра вимагає персоніфікації відносин між викладачем і студентом, а та- кож базується на вислуховуванні та постановці запитань (і перше, і друге належить до базового набору професійної компетентності академічного викладача)8. Xxxxxxx завжди передбачає надання до- помоги, а не інструктажу та є унікальною можливістю для студен- та і викладача, що прагнуть досягнути високих стандартів вищої освіти.

6. G. X’Xxxxx, X. XxXxxxx Xxxxxxx-centred learning: What does it mean for students and lectures?, in: Emerging Issues in the Practice of University Learning and Teaching, ed. X.X’Xxxxx, X. Xxxxx, X. XxXxxxxx, Dublin 2005.

7. Ch. Nieuwerburgh, Coaching in Education: Getting Better Results for Students, Educa- tors and Parents, Professsional Coaching Series, London 2012, pp. 3, 7.

8. A. Xxxxxxxxxxx-Xxxxxx, From Teaching to Learning: New Competences Needed, in: From Here to There: Relevant Experiences from Higher Education Institutions, ed. B. Xxxxxxxxxx, X. Mariani, Vienna-Modena 2008, p. 199.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Коучинг орієнтований на особистісний розвиток, коуч працює над розвитком самостійності студента у його діяльності та навчанні, незалежно від спеціальності та дисциплін, що ним вив- чаються. Це допомагає студентові більш ефективно функціонувати в академічному середовищі та використовувати свої знання у майбутній кар’єрі. Ця інноваційна техніка спрямована не просто на пропагування передового досвіду у викладанні в сфері вищої освіти. У першу чергу, коучинг спрямований на піклування про пе- редовий досвід навчання студента та виховання його раціонального менеджменту навчання9.

Сьогодні коучинг має всі шанси стати інструментом відновлення високої якості академічного викладання та навчання, адже дуже часто виникає невідповідність між очікуваннями та реальною продуктивністю підходів до викладання та навчання, що сьогодні пропонуються у сфері вищої освіти:

1 – потреби студентів не зрозумілі викладачам та адміністрації університетів. Натомість, коучинг пропонує набагато більш високий рівень взаємної довіри та взаєморозуміння очікувань та потреб.

2 – низький рівень освітньої пропозиції. Коучинг ж забезпечує високу якість пропозиції, персоналізоване викладання і навчання, індивідуальний інтелектуальний розвиток і функціонує відповідно до конкретних потреб студента.

3 – непрофесійність, низька динаміка роботи, відсутність са- монавчання та неучасть у проектах, спрямованих на науково- освітній розвиток (в тому числі, міжнародні програми) та курсах підвищення кваліфікації для професорсько-викладацького складу. Коучинг грунтується на важкій щоденній праці викладачів, навчає самодисципліні, відкритості, гнучкості та розвиває їхні особистості на тому ж рівні, що й студентів.

4 – відсутність стандартизації кадрів та надмірне просування по службі. Коуч не потребує активного зовнішнього просування, так як про його професіоналізм свідчать позитивний зворотний зв’язок і постійний саморозвиток студентів та викладача.

9. B. Xxxxxx, X. Xxxxx, X. Xxxxxx, X. Xxxxxxxxxx, Excellence in teaching and learning: a review of the literature for the Higher Education Academy, Open University Press 2013.

5 – якість викладання та процесу отримання знань має пере- вершити очікування студента для того, щоб він визнав такий навчально-освітній процес ефективним: рейтинг університету, зна- ний викладацький склад, шанобливе ставлення до студентів. Коу- чинг, натомість, дозволяє спостерігати і особисто брати участь у процесі формування якості майбутнього результату процесу здо- буття освіти.

Польські вузи мають досить мало досвіду в застосуванні коучингу як допоміжного дидактичного методу викладання та навчання. Ко- учинг, як правило, пропонується науковими установами як факуль- тативний або післядипломний курс з метою підготовки майбутніх викладачів. Також існують бізнес-пропозиції та тренінги, що про- понують для студентів і викладачів вищих навчальних закладів кур- си, спрямовані на розвиток їхньої академічної чи бізнес-кар’єри. Дуже рідко цей інноваційний метод зустрічається у середовищі звичайних студентів університетів, і навіть якщо він передбаче- ний, то, зазвичай, реалізується виключно в рамках грантів або проектів, що фінансуються із зовнішніх європейських джерел. Од- ним із таких проектів, в яких коучинг застосовувався з метою роз- витку соціальних навичок студентів Університету в Лодзі, був про- ект «Працездатність і підприємництво. Залучення університетів і підприємств», що реалізувався Фондом розвитку підприємництва у Лодзі в рамках програми Erasmus у 2009 р. Педагогічний університет імені Xxxxx Xxxxxxx у Xxxxxxx здійснив проект під на- звою «Сучасний викладач – репетитор і тренер», результатом якого стали декілька публікацій та виник реальний шанс застосувати цей метод в академічному навчанні. Xxx Xxxxx, польський професор, що намагається інституційно реалізувати ідею коучингу в Польщі, сприяв організації міжфакультетських багатодисциплінарних гуманістичних студій в декількох польських університетах. Таким чином, коучинг у Польщі має сприятливе середовище для посту- пового розвитку у сфері академічного навчання та викладання, заслуговує на увагу як важлива форма навчального діалогу, в якому (відповідно до тверджень X. Xxxxxxxx) «один індивід прагне більш високої оцінки праці та більш функціонального використання при- хованих внутрішніх ресурсів іншого індивіда».

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Україні необхідно ще пройти довгий шлях реформування сфери освіти і запровадження інноваційних методик викладання. Xxxxxxx, безперечно, займе свою нішу в модернізованій українській освіті та сприятиме подальшому розвитку українських класичних вузів. Перетворення стереотипного викладача (що apriori розглядається в освітній системі як головний елемент та передбачає винятковість та певну «вищість» поряд із студентом) у наставника та порадника (коуча) зробить навчальний процес студента цікавішим та легшим, сприятиме кращому усвідомленню та засвоєнню дисциплін, самоідентифікації студента та його впевненості у виборі майбутньої професії.

Xxxxx XXXXXXXXX0 Xxxxxx XXXXXXXXXX0

КРАЇНОЗНАВЧИЙ ПРИНЦИП ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ В УМОВАХ ІНШОМОВНОГО СЕРЕДОВИЩА

Вивчення української мови як іноземної розглядають у двох аспек- тах – вивчення мови студентами-іноземцями в Україні (у мовному середовищі) та вивчення мови за кордоном в умовах іншомовного ото- чення. Перебування безпосередньо у мовному середовищі передбачає безперервний контакт з мовою і засвоєння її різними шляхами. Це і вивчення власне мовного матеріалу, і перебування в навчальних аудиторіях (вивчення дисципліни для оволодіння майбутнім фахом), і спілкування на особистісному рівні, і участі в культурному житті університету, міста, країни. Все це сприяє гармонійному вивченню мови, прискорює процес оволодіння нею.

Під час вивчення української мови в іншомовному середовищі такі «умови необхідно створювати штучно, максимально долучаю- чи студентів до різних форм функціонування мови»3, намагаючись полегшити вивчення мови не тільки на лінгвальному рівні через засвоєння фонетичної системи, лексичного складу чи граматич- них особливостей, але й через залучення до навчальних програм країнознавчих матеріалів.

Мета статті – визначення доцільності та необхідності впровад- ження країнознавчого принципу побудови програм та організації за- нять з розвитку української мови для студентів, що живуть в інших державах.

Мета і завдання програми – надати студентам можливість удоско- налити отримані раніше навички в тісному взаємозв’язку з пізнанням навколишньої дійсності, з ознайомленням з життям українців,

1. Xxxxx Xxxxxxxxx, Національний університет «Львівська політехніка».

2. Xxxxxx Xxxxxxxxxx, Національний університет «Львівська політехніка».

3. М. Xxxxxxx, Використання автентичних матеріалів у вивченні української мови як іноземної в умовах іншомовного середовища, „Теорія і практика викладання української мови як іноземної” 2014, Випуск 9, с. 43.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

історією України та її культурою. Вивчення тем країнознавчого ха- рактеру допомагає студентам здобути об’єктивне уявлення про Україну, проблеми її міст та сіл, спосіб життя та зацікавлення своїх однолітків.

У програмі пропонуємо передбачити такі основні теми країнознавчого спрямування:

1. Україна серед держав Європи.

2. Міста України.

3. Українська культура та мистецтво.

4. Наука та освіта України.

А до програми з розвитку мовлення такі додатки: тематичний перелік синтаксичних конструкцій, які необхідні для бесід і дискусій; теми творів; список тем рефератів з країнознавства (їх читають раз на тиждень); навчальні фільми; тексти для поточного та підсумкового контролю.

Програма містить перелік найважливіших тем розмовних занять, тем для повідомлень, бесід і дискусій, пов’язаних з головними тема- ми занять з розвитку мовлення, набір текстів. Теми розмовних занять, повідомлень, бесід і дискусій стосуються питань історії, географії, державного устрою, культури, системи освіти та ін.

Деякі теми можуть вивчатися не в повному обсязі – це залежить від того, наскільки підготовлені студенти або в якому університеті (технічному чи гуманітарному реалізується програма). Порядок вив- чення тем може бути змінений, враховуючи рівень знань студентів, їх інтереси, а також об’єктивні умови (мається на увазі навчальний план занять, можливі екскурсії, лекції з країнознавства та ін.). На нашу думку, дуже важливо пов’язати тематичне наповнення з програмою занять з розвитку мови, що дозволить успішно вирішити дві пробле- ми – навчальну і виховну. Послідовність вивчення розмовних тем повинна бути тісно пов’язана з тематикою лекцій з країнознавства, переглядом фільмів.

Для вивчення української мови як іноземної відбір лексичного мінімуму є одним із найважливіших завдань. Тому до розмовних тем додається лексика для активного засвоєння, яка є основою для фор- мування мовленнєвої компетентності. Цей розділ програми призначе- ний, в основному, для менш підготовлених груп. Студенти, які добре

володіють цим мінімумом, повинні лише впорядкувати і уточнити його. Мінімум обов’язкової тематичної лексики можна підготувати, але можна запозичити з інших посібників з розвитку мови. Найбільш ірраціональними процесами у мові і найскладнішими під час вив- чення іноземної мови є розуміння фразеологізмів та переосмис- лення значень, які постійно поповнюють лексичну систему мови і відображають особливості народу. Це важливий аспект, адже «од- ним із показників рівня знання мови, як відомо, є рівень володіння її фразеологією»4. У цьому напрямі доцільно використовувати лінгвокраїнознавчі словники, що «дасть змогу не лише зрозуміти основні значення лексем, про що чужоземні студенти можуть дізнатися із загальномовних лексикографічних праць, але й збагнути усю повноту семантичної структури мовної одиниці, мотивуючи її відомостями з культури та історії народу»5. Такі словники «містять комплекс інформації про граматичні форми, сполучуваність, образні перенесення, фразеологічні одиниці – увесь національно-культурний фон, без якого неможливе глибоке опанування українською мовою як іноземною»6.

Головною формою заняття з розвитку мови є заняття-бесіда та заняття-дискусія. Така форма уроку дозволяє за порівняно стис- лий термін розширити лексикон студентів. Бесіда та дискусія на проблемні теми вимагає підготовки. Для проведення такого занят- тя необхідно запропонувати матеріал для роздумів (це можуть бути невеликі за обсягом тексти, висловлювання визначних, відомих лю- дей, цитати, питання та ін.) для того, щоб кожен мав можливість продумати, узагальнити і обґрунтувати свою точку зору завчасу. Особливо пожвавлюють дискусії попередньо запропоновані питан- ня (або анкети), відповіді на які вони мають можливість продумати. До анкети можна подати ключову лексику, яка не тільки розширить мовленнєві можливості студентів у процесі дискусії, але й скерує їх у відповідному напрямку.

4. Т. Xxxxxxx, X. Xxxxxxx, Новий посібник з фразеології української мови для іноземних студентів: концептуальні засади, „Теорія і практика викладання української мови як іноземної” 2013, Випуск 8, с. 326.

5. Н. Xxxxxxx, Використання лінгвокраїнознавчого словника у процесі вивчення української мови як іноземної, «Теорія і практика викладання української мови як іноземної» 2014, Випуск 10, с. 167

6. Там само.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

До кожної бесіди-дискусії пропонується список ключових слів і словосполучень. Пропонуємо такий список для бесіди-дискусії на тему: «Київ – столиця України»: зручно розташований; історичні документи; заснували місто; Київська Русь; історичні пам’ятки архітектури; політичний, науковий і культурний центр України; про- мисловий центр країни; культурний центр держави; національна культура; класична і національна музика; історичний музей; найзручніший вид транспорту – метро; місто-сад. Лексичний мінімум містить іменникові та дієслівні словосполучення, а також окремі слова, характерні для художнього, розмовного та наукового стилів. Словосполучення дібрані з врахуванням того, що вони забезпечують висвітлення запропонованих для обговорення проблемних тем, які є найбільш актуальними в молодіжній аудиторії.

Незмінним дидактичним матеріалом у процесі навчання мови як іноземної є текст. Тому при формуванні програми необхідно перед- бачити набір текстів країнознавчого характеру. Соціокультурна про- блематика включених до програми текстів забезпечить засвоєння студентами духовних та культурних цінностей і моральних норм українського народу, сприятиму їхньому естетичному розвиткові. Мислення й мовлення студентів розвивається у процесі відповідей на подані до текстів запитання, а також під час коментування окремих фрагментів текстів та їх інтерпретації. Тому перелік розмовних тем пропонуємо доповнити тематично текстами:

Політичний устрій України. Державні символи України. Видатні українці.

Головні свята українців.

Тематичні тексти науково-популярного та публіцистичного ха- рактеру можна доповнити уривками творів художньої літератури, що дасть змогу студентам-іноземцями побачити лексичне багатство, мелодійність (за умови використання аудіоваріанту твору чи усного прочитання носієм мови), ритмомелодику мови, яку вони вивчають.

Важливим джерелом країнознавчих знань є використан- ня інноваційних методів навчання, які введуть студентів у жит- тя народу та забезпечать швидке засвоєння матеріалу. Тому для реалізації країнознавчого принципу на заняттях особливу увагу

слід приділити використаннюнаочних методів, зокрема ефектив- ним є мультимедійний супровід. Наприклад, вивчаючи тему «Міста України», обов’язково використовувати презентацію з фотографіями та картами міст як давніх часів, так і сучасності, їх найвизначніших пам’яток архітектури та сучасних тенденцій розвитку, що супроводжується розповіддю викладача. Використання на заняттях відеопрезентацій, де можна поєднати слухове та зорове сприйняття інформації, не лише дасть можливість урізноманітнити заняття, але й забезпечить краще засвоєння матеріалу.

Однозначно, що під час виконання самостійної та індивідуальної роботи студентам потрібно використовувати доступ до мережі Інтернет, адже інтернет-ресурси є основним джерелом пошу- ку потрібної інформації. Але «у контексті української мови треба бути особливо пильним з огляду на значний пласт неякісної медіа- продукції»7. Це зумовлено як історичними чинниками розвитку нашої державності, так і недосконалим рівнем комунікативної та мовної компетентності самих українців. Тому викладачеві потрібно зазделегідь опрацювати і проаналізувати матеріал з відповідних інтернет-джерел перед тим, як рекомендувати студентам.

Отже, на нашу думку, лише гармонійне поєднання форм і методів роботи зі студентами, що живуть в інших державах, на заняттях з розвитку мови з відповідно добраним тематичним наповненням країнознавчого характеру дасть можливість активізувати вивчен- ня української мови та сприятиме швидкому розвиткові мовної та комунікативної компетентності.

7. М. Xxxxxxx, цит., с. 43.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Xxxxx XXXX’XX0

ТРАНСФОРМАЦІЇ ДОСВІДУ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩІ

Процес реформування польської системи освіти супроводжується ґрунтовними дискусіями, присвяченими як оцінюванню змісту нововведень, так їх політичній обумовленості. Пропонований у дослідженні ретроспективний аналіз сприятиме відкриттю мож- ливостей для широко загалу в контексті подальших спостережень за функціонуванням нових освітніх структур, оцінюванню пла- нованих та позапланових, прогнозованих та хаотичних, реальних та формальних змін з метою побудови тактичних та стратегічних траєкторій реформування системи освіти країни із врахуванням міжнародного досвіду.

До 1989 року включно в Польській Народній Республіці не- одноразово робилися спроби щодо реформування системи освіти. Доцільно зазначити про ефективність та масштабність прове- дення реформи на початку 70 років. Важливими перетвореннями був перегляд принципів підготовки вчителів та серйозне онов- лення навчальних програм. Розпочалися реформи з ґрунтовних змін в організаційній структурні системи освіти. Планувалася відміна розподілу на початкову та середню школи, відповідно, із подальшим створенням десятирічної школи, що призвело б до ґрунтовних перетворень в сфері професійно-технічної освіти. На той час у професійно-технічних училищах навчалося понад 50

% дітей відповідного віку. Передбачалася реорганізація мережі шкільних навчальних закладів за рахунок закриття невеликих шкіл в сільській місцевості. Ідея створення «десятирічки» не от- римала широкої підтримки громадськості, відповідно, в закритті загальноосвітніх ліцеїв прослідковувалася втрата традиційності навчально-виховного процесу та виникла загроза щодо зниження ефективності та рівня навчання учнів.

1. Xxxxx Xxxx’xx, кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник Інституту інформаційних технологій і засобів навчання Національної Академії Педагогічних Наук України.

Ретроспективний аналіз щодо перетворень польської системи освіти наприкінці 80 років підтверджує2:

- Низький рівень відвідування польськими дітьми дошкільних на- вчальних закладів. Заклади такого типу відвідувало лише 30% дітей у віці 3-5 років, які проживали в основному в містах;

- Навчання в початковій школі розпочиналося пізніше, ніж рекомендується дотепер. У Польщі дітей віддавали в школу в сім років. У більшості країн ЄС обов’язковою шкільною освітою було охоплено більшість дітей шести років та молодших;

- Нетривалість обов’язкового шкільного навчання. У Польщі в 1990 році вона складала лише вісім років (7-14 років). Тривалість обов’язкового навчання у Західній Європі на той час становила 9-10 років3.

- Недосконала структура навчальних закладів для можливості продовження навчання після закінчення початкової школи. У системі професійно-технічної освіти навчалося 54% випускників початкових шкіл. В чотирирічних середніх школах навчалося 43% випускники початкових шкіл, причому більшість з них – у професійних ліцеях, а лише 20% навчалися в загальноосвітніх ліцеях4.

- Незначний відсоток молодих людей, які отримували вищу освіту. В 1989 р. серед дев’ятнадцятирічних молодих людей було лише 10% студентів.

Диспропорції в області середньої освіти у 80 роки негатив- но відображались на можливостях сільської молоді, що станови- ло лише 8% від загальної кількості учнів загальноосвітніх ліцеїв5. За підтримки науковців та педагогічних працівників, Комітетом експертів в області народної освіти було підготовлено звіт «Освіта – національний пріоритет» для кардинальних змін з метою покращен- ня в системі польської освіти.

2. Szkolnictwo 1990/91 (1991), GUS, Warszawa

3. Там само, с. 230.

4. Edukacja narodowym priorytetem: raport o stanie i kierunkach rozwoju edukacji naro- dowej w Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej, raport Komitetu Ekspertów do spraw Edu- kacji Narodowej (Poland), Warszawa 1989, С. 82.

5. M. Xxxxxxxxxxx, Edukacja na wsi. Stan i kierunki przebudowy, Warszawa-Kraków 1989.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

Упродовж 1989-1997 рр. можна виокремити декілька етапів, що вирізняються цікавими тактичними та стратегічними підходами щодо реформування у сфері шкільної освіти.

Перший етап (1989-1993 рр.) характеризується ґрунтовними ново- введеннями в процесі відкриття недержавних (приватних) шкіл за умо- ви дотримання правил реєстрації6 та без погодження з Міністерством народної освіти. Доречно зазначити про відміну монополії на видання підручників та надання більшої свободи щодо реалізації навчальних програм. Планувалось, що вчителі, батьки та учні, працівники органів місцевого самоуправління стануть ініціаторами прогресивних змін, спрямованих на модернізацію системи освіти. Було підготовлено ряд законопроектів, де зазначалося про уточнення принципів діяльності педагогічних рад, обов’язковість проведення конкурсів на заміщення посад директорів шкіл, заохочувалося проведення педагогічних експериментів та створення авторських класів.

Завершення процесу ліквідації державної монополії в області освіти підсилилось прийняттям Сеймом у 1991 р. нового закону про систему освіти. Доречно підкреслити, що закон не стільки створю- вав нову систему освіти, а санкціонував необхідні міри перехідного періоду. Автори закону підійшли до нього як до документу тимча- сового характеру. Завдяки його прийняттю призупинялась дія за- кону про освіту 1961 р. Завдяки новому правовому документу було впорядковано та узаконено зміни, що відбулися в польській системі освіти, а саме:

- відмінено монополію держави на створення шкіл та управління ними, а також виокремлено принципи створення недержавних на- вчальних закладів;

- відкрито дорогу децентралізації щодо управління системою освіти шляхом розширення повноважень двох важелів задля ефек- тивного управління навчально-виховним процесом: директора школи та органів місцевого самоуправління гміни. Директор школи отриму- вав право наймати та звільняти персонал навчального закладу. На ор- гани місцевого самоуправління було покладено обов’язки щодо ство- рення, забезпечення діяльності та фінансування дитячих дошкільних

6. A. Sawisz, Szkoła i monopol. Powstanie Społecznego Towarzystwa Oświatowego, „Stu- dia nad ruchami społecznymi” 1990, t. III, Warszawa.

закладів та початкових восьмирічних шкіл. Влада гміни отримала право призначати та звільняти директорів шкіл;

- з’явилася можливість відмовитись від одноманітності шкільних програм, в тому числі, завдяки вибору учнів. Було введено програм- ний мінімум для навчання обов’язкових навчальних предметів, на базі чого дозволялося створювати варіативні програми та підручники. У законі передбачалося розширення повноважень органів учнівського самоврядування та створення умов, за яких батьки учнів отримували можливість ефективно впливати на діяльність шкіл, відповідні органи управління, а також на Міністерство народної освіти, в тому числі завдяки створенню шкільних рад. Доцільно підкреслити,

що наведені вище далекоглядні плани не були реалізовані.

Закон передав дитячі садки в юрисдикцію гмін з 1 січня 1992 р. У той же час обов’язкове передавання у ведення гмін шкіл плану- валась з 1 січня 1994 р. Прописані проекти отримали ґрунтовний спротив з боку Союзу польських вчителів (ZNP) та органів місцевого самоуправління. ZNP наполягав на збереженні за учителями статусу державних службовців із одночасним збереженням усіх прав, зазна- чених у Хартії Вчителя. Після проведення парламентських виборів 1993 р. Сейм прийняв рішення про відтермінування на два роки (до 1 січня 1996 р.) до обов’язкового передавання навчальних закладів у ведення органами місцевого самоуправління.

Важливим предметом дискусії було питання реформування на- вчальних програм. У 1991 р. було створено бюро з питань реформи та підготовлено документ «Концепція програми загальноосвітнього на- вчання в польських школах». Ґрунтовною ідеєю було створення умов для використання різних програм з одного навчального предмета. Відповідного, для підтримки єдиного рівня знань передбачалось роз- роблення відповідних програмних мінімумів. Проекти таких мінімумів створювались в робочих групах, до складу яких входили вчителі- практики та науковці. На початку 1992 р. було проведено З’їзд усіх ро- бочих груп, під час роботи якого було узгоджено проекти 15 програм- них основ (програмних мінімумів). В 1993 р. після зміни керівництва Міністерства народної освіти Бюро з питань реформи було переда- но у юрисдикцію Інституту досліджень в області освіти, а пізніше – ліквідовано. Міністерством народної освіти було підготовлено доку-

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

мент «Хороша сучасна школа – продовження перетворень в системі освіти», однак пропонований документ не було затверджено новим урядом, відповідно, заміна правлячої коаліції призвела до суттєвого сповільнення процесів перетворення в сфері освіти в подальші роки.

У 1996 р. було запропоновано новий проект державної політики в сфері освіти «Принципи довготривалої політики держави в сфері освіти з особливим акцентом на програму розвитку вищої освіти»7.

Даний документ передбачав:

- розроблення програмних основ та стандартів в сфері освіти, із використанням яких ґрунтовно тлумачилися нові підходи щодо си- стема оцінювання та екзаменаційної перевірки знань;

- реформу початкової освіти: розширення мережі дошкільних закладів; включення нульового класу в цикл навчання в початковій школі (у зв’язку з цим тривалість навчання в початковій школі триватиме 9 років; в проекті вказувалось на доцільність виокрем- лення у початковій школі двох етапів – власне початкову школу і гімназію, однак через високі фінансові витрати відмовились від такої ідеї);

- реформу професійно-технічної освіти: поступове зменшення кількості учнів в професійних технічних училищах шляхом організації в їх рамках класів загальноосвітніх ліцеїв і технікумів; уведення трирічних спеціалізованих ліцеїв; розвиток мережі центрів практично- го навчання; розвиток мережі центрів наскрізного навчання;

- реформу професійної підготовки вчителів: збільшення кількості педагогічних технікумів; зміна програм щодо підготовки шкільних вчителів, наприклад, уведення одночасної підготовки із двох спеціальностей;

- удосконалення системи оплати праці вчителів шляхом установ- лення чіткої залежності між розміром заробітної плати та результата- ми праці педагогів.

Системна підготовка програмної реформи розпочалася спочат- ку. В травні 1997 р. Міністр народної освіти представив пакет про- грамних основ, що рекомендувалося до використання в 1998/99 н. р. у польській системі освіти. Програмні основи повинні були стати фундаментом не тільки навчальних, але й виховних програм. Нова

7. Sprawozdanie podkomisji nadzwyczajnej do spraw reformy, 16-17 lipca 1998.

концепція реформи в системі освіти передбачала розробку кожною школою цільової програми виховання молодого покоління, котра по- винна стати для батьків одним із критеріїв в процесі добору навчаль- ного закладу для своєї дитини.

Після оприлюднення проекту реформи системи освіти розгор- нулася широка дискусія, особливо жвавого характеру вона набу- ла навесні 1998 року. На розгляд Сейму Міністерством народної освіти було запропоновано проект поправок до закону про систему освіти. Ретроспективний аналіз численних публікацій та експертних висновків дозволяє підкреслити, що загрозу для реформи представ- ляли наступні фактори:

- відсутність підтримки реформи в учительському співтоваристві;

- недостатній рівень фінансових витрат на освітні цілі;

- виокремлення на передній план організаційної реформи, одно- часно нівелюючи значущість реформи навчальних програм, що без- посередньо впливала на якість навчання учнів;

- створення гімназій, що призводило до зростання витрат на ре- форму системи освіти та формування несприятливих умов для от- римання освіти, особливо в сільській місцевості.

З’їзд Союзу польських вчителів (ZNP) щодо відношення до ре- форми зайняв категоричну позицію. Союз польських вчителів не підтримав8:

- рекомендації, що стосуються відміни Хартії Учителя;

- введення освітніх талонів;

- введення гнучкого погодинного навантаження, що стало осно- вою для нарахування заробітної плати;

- плани переведення системи освіти на ринкову основу;

- структурну реформу, що недостатньо опрацьована з програмної, організаційної та фінансової точки зору.

Виступаючи з критикою реформи, ZNP виражав думку більшості учителів, котрі прогнозували повсюдну втрату роботи педагогічними працівниками, або погіршення умов праці у зв’язку зі змінами в контексті перетворень в системі освіти. Головний натхненник реформи – Міністр народної освіти – обіцяв учителям значне підвищення заробітної пла- ти. Однак на засіданні парламентської комісії з питань освіти ним було

8. „Głos Nauczycielski” 1998, nr 39.

25 lat «Тraktatu między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy» – próba bilansu

зроблено уточнення, згідно з якого на таке підвищення заробітної плати могло розраховувати лише 10-20% кращих учителів країни9.

Не зважаючи на різні думки в суспільстві, в 1998 р. Сейм ухва- лив проект поправок до закону про систему освіти, на основі якого вводилась нова організаційна структура шкільної освіти. В процесі здійснення адміністративної реформи зберігався попередній спосіб фінансування системи освіти за рахунок дотацій з державного бюд- жету, а введення освітніх талонів відкладалося до 2000 р. З 1 січня 1999 р. повсюдно вводився новий адміністративний територіальний розподіл. Одночасно розпочався процес передавання шкільних на- вчальних закладів, за винятком початкових шкіл, у сферу управління повітів, а центри підвищення кваліфікації учителів – в управління воєводств. Однак принцип фінансування вище зазначених навчаль- них закладів не було чітко визначено.

У листопаді 1998 р. зусиллями ініціативної групи було підготовлено новий варіант програмних основ, що вирізнявся від підготовленого у травні того ж року проекту. Планувалося, що новий варіант програмних основ стане фундаментом для розроблення но- вих шкільних програм. Міністерством народної освіти було створено конкурс на створення таких програм. Із усього спектру запропонова- них на конкурс варіантів програм було обрано та затверджено саме ті з них, котрі могли бути використані в навчально-виховному процесі. Висловлювалися побоювання, що навчання за новими програмами супроводжуватиметься деякими труднощами, оскільки до вересня не встигнуть надрукувати навчальні підручники, а для реалізації но- ваторських елементів програм необхідно було провести ефективну додаткову підготовку вчителів. Врешті-решт, ефективність та якісне впровадження будь-якої реформи в суспільстві залежить не лише від професіоналізму педагогічного колективу, але й від співпраці з ви- робничою сферою, підтримкою органів місцевого самоуправління та від ґрунтовного розуміння та педагогічно виваженого поширен- ня нових програм в навчально-виховних закладах. Безперечно, в контексті реформування системи освіти в Україні доцільно врахувати позитивні та негативні метаморфози досвіду перетворень польської системи освіти.

9. Sprawozdanie podkomisji nadzwyczajnej do spraw reformy, 16-17 lipca 1998.

Xxxxx XXXXXXXXXXXX0

ОСОБЛИВОСТІ ГРОМАДСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ ТА М’ЯКОЇ СИЛИ ПОЛЬЩІ

НА СХІДНОМУ НАПРЯМІ

Дослідження м’якої сили Польщі та засобів її нарощення на су- часному етапі є цікавим і актуальним питанням, зважаючи на важ- ливе значення цієї країни в регіоні. Упродовж тривалого часу Xxxx- ща вважалася одним із найвдаліших зразків посткомуністичних трансформацій у напрямі становлення демократичного правління, ринкової економіки та громадянського суспільства. Вказані успіхи самі по собі дозволяли стверджувати, що ця держава володіє пев- ним рівнем м’якої сили та здатна її нарощувати за допомогою відповідної стратегії та заходів громадської дипломатії. Проте внутрішньополітичні зміни у Польщі внаслідок оновлення влади у другій половині 2015 р. змушують здійснити переоцінку реалій і пер- спектив у цій сфері.

Громадська дипломатія Польщі має давнє коріння. Зокрема історія Польських інститутів – державних закладів, розташованих у інших країнах світу з метою поширення інформації та популяризації куль- тури, сягає кінця 1930 років, коли був створений Інститут польської культури у Будапешті2. Втім, саме словосполучення “громадська дипломатія” (пол. dyplomacjapubliczna) увійшло в лексику польсь- кого МЗС починаючи з 2000 р. Приблизно у той же час одним із пріоритетних напрямів застосування м’якої сили визнається Східна Європа, зокрема європейські країни СНД3. За визначенням МЗС Польщі, громадська дипломатія охоплює набір стратегічних, кон- цептуальних, аналітичних, координаційних та виконавчих дій із ме- тою впливу на соціальні відносини і громадську думку за кордоном

1. Xxxxx Xxxxxxxxxxxx, кандидат політичних наук, асистент кафедри політології та міжнародних відносин Національного університету “Львівська політехніка”.

2. A. Woroniecka, Instytuty Polskie jako instrument dyplomacji publicznej w polskiej poli- tyce wschodniej, “Dyplomacja i bezpieczeństwo” 2013, nr 1(1), s. 146.

3. R. Xxxxxxxx, Poland’s Soft Power in Eastern Europe, in: The different faces of “soft- power”: the Baltic States and Eastern Neighborhood between Russia and the EU, eds. T. Xxxxxxx, X. Sprūds, Riga 2015, p. 65.

Document Metadata

Table of Contents

Contract

Document Metadata