PROBLEMS OF UNDERSTANDING THE MEANING OF THE CONCEPT OF CONTRACT IN ECONOMIC RELATIONS IN THE MODERN LEGAL FIELD

УДК 343.1

DOI xxxxx://xxx.xxx/00.00000/XX0000-0000.0000.00.00

ПРОБЛЕМАТИКА РОЗУМІННЯ ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ДОГОВІР» У ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

В СУЧАСНОМУ ПРАВОВОМУ ПОЛІ

Xxxxx Xxxxxxxx Xxxxxxxxxxxxx, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарсько- правових дисциплін Інституту права (Львівський державний університет внутрішніх справ, м. Львів, Україна)

Xxxxxxxx Xxxxxxx Xxxxxxxxxx, аспірант 1 курсу кафедри загально- правових дисциплін Інституту права (Львівський державний університет внутрішніх справ, м. Львів, Україна)

Статтю присвячено дослідженню поняття «договір», з точки зору його багатознач- ності та широкого розуміння, а також в якості фундаментальної основи для усіх видів договорів. Розглянуто наукові позиції щодо категорії «договір» для правильного його тлумачення. Привертається увага до основних теорій договору, які дозволяють визна- чити сутність договору як такого, а також краще зрозуміти особливості договорів у господарських правовідносинах.

Аналізується доктринальний та законодавчий підхіди до визначення поняття

«договір у господарських правовідносинах», оскільки у зв’язку з великою кількості різ- номанітних поглядів, щодо цього виду договору створюються неоднозначні підходи з приводу його визначення. Звертається увага на прогалини норм чинного законодав- ства щодо визначення вищенаведеного поняття, зокрема на відсутність у діючих нор- мах, а саме в положеннях профільного кодифікованого акта – Господарського кодексу України, дефініції поняття «договір у господарських правовідносинах». Вивчаються наслідки, які випливають з таких прогалин та доцільність негайного їх вирішення.

Розкривається проблематика регулювання укладення договорів за правилами вста- новленими у Цивільному кодексі України, та вплив такого регулювання на визна- чення відповідного поняття. Виокремлюється мета договору у господарських право- відносинах як одна із ознак, що виділяє даний вид договору з поміж інших договорів, які використовуються у суспільстві. У статті також виокремлюються інші ознаки дого- ворів у господарських правовідносинах, які дозволяють розтлумачити суть таких дого- ворів, а також відрізнити їх від інших видів договорів, наділивши перших особливими рисами, які притаманні лише їм. Крім цього, розглянуто причини широкого викори- стання саме договорів, які регулюють господарські правовідносини у правовому полі України як одного з основних регуляторів господарської діяльності. Також звернено увагу на цінність застосування відповідного договору у процесі регулювання госпо- дарської діяльності станом на сьогодні, узагальнюючи їх використання в цілому.

На підставі викладеного наводяться пропозиції щодо змісту дефініції відповідного

поняття при закріпленні його суті на законодавчому рівні, а саме у положеннях Гос- подарського кодексу України.

Ключові слова: договір, господарський договір, господарські правовідносини, юридичний факт, господарська діяльність, господарське зобов’язання.

PROBLEMS OF UNDERSTANDING THE MEANING OF THE CONCEPT OF CONTRACT IN ECONOMIC RELATIONS IN THE MODERN LEGAL FIELD

Xxxxxx Xxxxxxxxx Xxxxxxxxxxxxx,

Ph.D., Associate Professor,

Associate Professor at the Department of Economic and Legal Disciplines,

Institute of Law

(Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, Ukraine)

Xxxxxxxxx Yevheniia Mykhailivna,

1st year Graduate Student at the Department of General Legal Disciplines,

Institute of Law

(Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, Ukraine)

The article is devoted to the study of the concept of "contract" in terms of its multiple meanings and broad understanding, as well as a fundamental basis for all types of contracts. Scientific positions on the category of "contract" are considered to ensure its correct interpretation. Basic theories of the contract are broad to the attention that will allow determining the concept of the contract better understand the features of contracts in economic relations.

The doctrinal and legislative approaches to the definition of "contract in economic relations" are analyzed, because of the huge numbers of different views on this type of contract, there are ambiguous approaches to its definition. Attention is drawn to the gaps in the current legislation definition of the aforementioned definition lack of the definition of "contract in economic relations" in the existing rules, namely in the provisions of the relevant codified act – the Economic Code of Ukraine. The consequences of such gaps and the usefulness of their prompt solution are studied.

The article addresses the problem issue of regulating the conclusion of contracts according to the rules established in the Civil Code of Ukraine, and the impact of such regulation on the definition of the relevant concept. The purpose of the contract in economic legal relations is singled out as one of the features that distinguish this type of contract from other contracts used in society. The article also highlights other features of contracts in economic legal relations, which allow to interpret the concept of such contracts, as well as distinguish them from other types of contracts by giving the unique features. Besides, the reasons for the widespread use of agreements that regulate economic legal relations in the legal field of Ukraine as one of the main regulators of economic activity are considered. Furthermore, attention is drawn to the value of applying such agreement in the process of current regulating economic activity, summarizing their application in general.

Based on the above, suggestions are made on the concept of such definition to consolidate

its essence at the legislative level, namely in the provisions of the Economic Code of Ukraine.

Key words: contract, economic contract, economic legal relations, legal fact, economic activity, economic obligation.

Постановка проблеми. Господарська діяльність є досить різноманітною та потре- бує правових важелів з метою ефективності її реалізації. Одним із таких правових важе- лів виступає договір. За допомогою договору його сторони можуть врегульовувати

відносини, що виникають між ними. З розвитком господарської діяльності необхід- ність в удосконаленні відповідних правових важелів є важливим аспектом для належ- ного їх регулювання. Різноманітність підходів до розуміння сутності договору у госпо- дарських правовідносинах, сприяє неоднозначному підходу до розуміння договорів у господарських правовідносинах. Відтак договірна тематика у господарських право- відносинах зумовлює нагальну необхідність у встановленні сталого підходу до побу- дови дефініції договорів у реалізації відповідних відносин для покращення регулю- вання господарської діяльності.

Аналіз останніх досліджень. Понятійний аспект договорів у господарських пра- вовідносинах досліджувала низка науковців, зокрема такі правники як: X.X. Xxxxxxxx, X.X. Xxxxxxxx, X.X. Верезумська, X.X. Xxxxx, X.X. Xxxx, X.X. Xxxxxxxxx, X.X. Пшеніч- нова, X.X. Xxxxxxxxxxxx, X.X. Xxxxxxx, X.X. Xxxxxxxxx та інші.

Мета статті. Мета статті полягає у визначенні суті поняття договору у господар- ських правовідносинах з урахуванням різноманітності наукових позицій щодо цього питання та відсутності законодавчого регламентування даного поняття як такого.

Виклад основного матеріалу. Для правильного розуміння суті договорів у госпо- дарських правовідносинах варто спочатку звернути увагу саме на дефініцію поняття

«договір». Крім цього, враховуючи чималу різноманітність договорів у національ- ному законодавстві України, які застосовуються для врегулювання правовідносин, що виникають між їх суб’єктами дефініція відповідної категорії є важливим компонен- том у визначенні поняття «договір у господарських правовідносинах».

Наявність договірних відносин простежується ще з давніх часів. Норми стародавніх джерел, які дійшли до наших часів, регулювали не один різновид договорів [1, c. 180]. Договір – це найбільш стала у часі правова форма. Історія якого нараховує тися- чоліття. Можливість застосування договорів протягом такого тривалого часу зумов- xxxx гнучкою правовою формою, в яку можуть втілюватися різні за характером суспільні відносини. Він вважається універсальним регулятором досить різноманіт- них суспільних відносин, зміст, характер і тенденції розвитку яких постійно зазна-

ють змін [2, c. 197].

Щодо поняття договору, то слід зазначити, що договір є складною соціально-пра- вовою системою і досить складним явищем, яке має декілька аспектів розуміння: а) правовідносини; б) юридичний факт; в) документ, який засвідчує факт укладення договору; г) юридична конструкція, що опосередковує суспільні відносини [3, c. 3].

Історично склалося так, що термін «договір» почали використовувати в багатьох значеннях [4, c. 6].

Існуючий в римському праві погляд на договори (contractos) дозволяв розглядати його їх з трьох точок зору: як основу виникнення правовідносин, як власне правовід- носини, які виникають з цієї основи, та навпаки, як форму, котру відповідні відно- сини приймають [5, c. 146].

На думку X. X. Xxxxx, сьогодні у правовій науці чітко виокремлюються чотири основні теорії договору, які намагаються розкрити сутність означеної юридичної кон- струкції: 1) «угодницька теорія» (договір – це угода сторін про встановлення, зміну чи припинення прав та обов’язків); 2) «зобов’язальницька теорія» (договір ототож- нюється з договірними зобов’язаннями); 3) «теорія обіцянки (promise)» (договір – це обіцянка або набір обіцянок, на які може покластися контрагент); 4) «актова теорія» (договір – це сумісно здійснені відокремлені волевиявлення двох або більше управ- нених суб’єктів права, які спрямовані на регулювання поведінки цих та/або інших суб’єктів і якими встановлюється на підставі реальної або припущеної згоди право- вий результат – правовий акт) [6, c. 43]

Зазначене багатозначне уявлення про договір з певними змінами практично реалі- зоване в чинному законодавстві України та в цивільних кодексах інших країн. Договір (в англійській доктрині та практиці) – обіцянка (promise) або ряд обіцянок, за пору- шення яких право встановлює санкцію, що свідчить про наявність у кредитора права на позов. Договір (в доктрині та практиці США) – зобов’язання двох або більше сто- рін, яке визнається законом як обов’язкове через застосування санкцій у випадку його порушення і у Єдиному торговому кодексі США договір – правове зобов’язання, що випливає з угоди сторін. Договір (у Німецькій доктрині) – узгоджене між партнерами регулювання правових відносин, двостороння угода, в якій як мінімум два узгоджених волевиявлення спрямовуються на досягнення правового результату; досягнуте двома чи більше особами погодження волі про досягнення правового результату [5, c. 146].

На сьогоднішній день у науці не склалося єдиного уявлення про договір. Проблема вибору єдиного підходу до розуміння договору й визначення його поняття продов- жує залишатися невирішеною [7, c. 42].

З метою більш ширшого визначення поняття «договір» необхідно звернути увагу на тлумачення, яке використовуються у юридичних словниках.

У Словнику-довіднику юридичної лексики (етимологічні нотатки) Дніпропетров- ського державного університету внутрішніх справ, над яким працювали Xxxxxxxx- xxxxxx X.X., Xxxxxxx X.X., Xxxxxxxxx X.X. xx, який виданий у 2018 році, присутнє наступне визначення вищенаведеного терміну.

ДОГОВІР – походить від дієслова говорити та префікса до-, який вказує на закінче- ність дії, досягнення результату. Перший русько-візантійський договір був укладе- ний у 860-863 рр., а другий – 874 року (за часів Xxxxxxxx). Візантійська дипломатична практика передбачала таку процедуру: угоди, що укладалися з іншими державами, писалися двома мовами: один – грецькою, інший – давньоруською мовою. Слово означає: 1. угода про права та обов’язки між державами, підприємствами, установами, окремими особами; 2. усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (вико- навцем) про якість, терміни, ціну та інші 53 умови, за якими здійснюються купів- ля-продаж, роботи та послуги; 3. домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (односторонній та двосторонній) [8, c. 52].

Позиція щодо багатозначності договору, хоч і ускладнює процес трактування від- повідного поняття, проте дозволяє усвідомити його вагомість та важливість як інстру- менту регулювання тих чи інших правовідносин.

Прихильником позиції багатозначності договору виступав X. X. Xxxxxx. На його думку, під договором слід розуміти і юридичний факт, який лежить в основі зобов’я- зання, і саме договірне зобов’язання, і документи, в яких закріплений факт встанов- лення зобов’язального правовідношення [2, с. 428]. Тобто, автор терміном «договір» окреслював три поняття (договір – юридичний факт, договір – зобов’язання, дого- вір – документ). Вказане спричинене тим, що згадані поняття перебувають у тісному, нерозривному зв’язку між собою [4, c. 6].

X.X. Xxxxxxxxxxx визначає договір в самому широкому сенсі як «узгоджене волеви- явлення двох або декількох формально рівних (а момент укладення договору) суб’єк- тів, що здійснюється з метою викликати юридичні наслідки [9, c. 97].

X.X. Xxxx справедливо зазначає, що ступінь вивченості категорії «договір» загалом не відповідає його становищу і значенню в праві. Спостерігається явний дисбаланс, у рамках якого договір досліджується в основному як галузеве або міжгалузеве поняття. X.X. Xxxxxxxx, акцентуючи увагу на універсальному (загальногалузевому) характері договору, вказує на доречність питання про можливість і доцільність формулювання

загального поняття правового договору й, більш того, про створення загальної теорії правового договору [7, c. 42].

Найважливішим значенням терміну «договір» є зобов'язання сторін, які виника- ють на підставі укладеної ними угоди [10, с. 145].

З приводу законодавчого визначення поняття «договір» варто звернутися до норм Цивільного кодексу України відповідно до частини першої статті 626 якого догово- ром є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків [11].

Таким чином, термін «договір» є правовою категорією із довгою історією та має достатню наукову основу для усвідомлення дефініції цього поняття у широкому аспекті. В той же час наявність законодавчого визначення у нормах Цивільного кодексу України відповідного поняття дозволяє чітко зрозуміти державну позицію щодо його сутності та застосування у правовій сфері.

У свою чергу, ГК України не містить визначення договору чи господарського дого- вору. Проте у ч. 7 ст. 179 ГК України зазначається, що господарські договори уклада- ються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, перед- бачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Така норма ще раз продемонструвала домінування «цивілістичного похо- дження договору». Таку позицію підтримує частина сучасних представників госпо- дарського права, зазначаючи, що господарській договір є різновидом цивільно-пра- вової угоди, тобто за своєю природою є погодженою дією двох або більше сторін, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202, 626 ЦК України), на нього поширюються загальні положення Глави 16, 47-53 та інші положення ЦК України щодо угод (зобов’язань) у разі, якщо вони не суперечать поло- женням господарського законодавства України [12, c. 21].

Але жоден із цих кодексів не визначає і не обґрунтовує єдиний підхід до вирішення господарсько-договірних відносин, а навіть має певні протиріччя, суперечності та неузгодженості. Досить чітко просліджується їх неузгодженість зі спеціальними нор- мативними актами, які регулюють господарсько-договірні відносини, що негативно відображається на правозастосовній діяльності. [13, c. 151].

Утім відсутність нормативного визначення самого господарського договору й наявність принципових розбіжностей між загальними положеннями про дого- вір ГК та ЦК України зумовлює нагальну потребу у визначенні основних напря- мів подальшого розвитку інституту господарського договору й відбудови логічно узгодженої галузевої системи загальних правил про господарські договори як необ- хідної умови підвищення рівня правового регулювання господарсько-договірних відносин. Ця потреба стає актуальною ще й у зв’язку з проблемами застосування чинного законодавства в частині нормування договірних відносин (про наявність таких проблем свідчить відсутність єдиної практики розгляду однотипних госпо- дарських спорів, що виникають під час укладання та виконання господарських договорів) [14].

Перехід України до ринкової економіки сприяв розширенню сфери застосування договору як засобу регулювання та опосередкування товарно-грошових відносин у суспільстві, зокрема у сфері господарської діяльності. Цінність господарського дого- вору набула нового значення, результатом якого стало підвищення його ролі в регу- люванні господарських відносин, поєднання в ньому приватних та публічних інте- ресів, юридичних та економічних аспектів, здатність сприяти вирішенню соціальних завдань та усувати протиріччя між суб’єктами господарювання у процесі здійснення господарської діяльності [15, c. 144].

На сьогоднішній день в Україні господарський договір є однією з основ регулю- вання майново-господарських та інших відносин суб'єктів господарювання з іншими учасниками відносин у сфері господарювання завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій – це договір та господарський договір [16, c. 615].

Попри те, що господарська діяльність – це лише один із видів діяльності, який вико- ристовується у суспільстві для тих чи інших цілей, даний вид діяльності не стоїть на місці та постійно потребує якісних механізмів для свого регулювання, зокрема такого механізму як договір.

Поняття господарського договору виступає у двох аспектах: 1) під поняттям «дого- вір» розуміються правовідносини, що виникають із договору як юридичного акта;

2) мається на увазі правовий документ, яким зафіксовано виникнення договірного зобов’язання з волі його учасників [17, c. 116].

Господарський договір має визначену економічну і правову мету. Він завжди укла- дається з господарською метою для досягнення необхідних господарських і комерцій- них результатів [15, c. 145].

Така мета і зумовлює виокремлення в якості окремого виду договори, що уклада- ються у господарських правовідносинах.

Суб’єктами майново-господарських зобов’язань, відповідно, є суб’єкти господа- рювання і негосподарюючі суб’єкти – юридичні особи при здійсненні господарської діяльності. Крім того, він поєднує майнові й організаційні елементи, наявні та необ- хідні до врахування публічні інтереси, хоча ці два критерії дещо абстрактні, з огляду на те, що і не господарський договір може укладатися з організованим суб’єктом, і цивільний договір, навпаки, не може укладатися з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, враховує публічний інтерес. [18, c. 49].

Господарський договір опосередковує відносини, що виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єк- тами – юридичними особами, а також органами державної влади, органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією [17, c. 116].

На сьогоднішній день договори застосовуються в більшості галузях права. Термін

«господарський договір» широко використовується в юридичній літературі та в гос- подарській практиці. Важливість галузевої спеціалізації полягає в тому, що: 1) в такий спосіб удосконалюється система права; 2) правовим регулюванням охоплюється широке коло суспільних відносин; 3) виключається (в ідеалі) або обмежується дублю- вання правових норм. Здебільшого при розкритті поняття господарського договору здійснюється порівняння його з цивільно-правовим договором, як загальної і особли- вої категорії [19, c. 8].

У господарському праві категорія «договір» використовується у загальному і спе- ціальному значеннях. Договір у господарському праві можна визначити як засноване на угоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов’язальне правовід- ношення між суб’єктами господарювання та не господарюючими суб’єктами – юри- дичними особами, змістом якого є взаємні права й обов’язки сторін у сфері господа- рювання, а також як зобов’язальне правовідношення, змістом якого є взаємні права та кореспондуючі зобов’язання сторін. [15, c. 145].

Важливим аспектом для встановлення правильного тлумачення будь-якого тер- міну є виокремлення його ознак. Кожному виду договору притаманні свої, універ- сальні ознаки.

Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що доз- воляють відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних). До таких ознак належать: по-перше – особливий суб’єктний склад (зазвичай господарські

договори укладаються за участю суб’єктів (суб’єкта) господарювання. Найчастіше сторонами в господарському договорі є суб’єкти господарювання, проте такі дого- вори можуть укладатися і за участю інших учасників господарських відносин – орга- нів/організацій господарського керівництва (при укладенні державних контрактів, зокрема), негосподарських організацій (для задоволення їх господарських потреб у продукції, роботах, послугах суб’єктів господарювання), громадян (для забезпечення здійснення ним спільної діяльності щодо заснування суб’єктів господарювання) як засновників суб’єктів господарювання. По-друге, спрямованість на забезпечення гос- подарської діяльності учасників договірних відносин – матеріально-технічного забез- печення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб’єкта господарювання (господарської органі- зації), спільного інвестування, координації господарської діяльності та ін. По-третє, тісний зв’язок з плановим процесом, насамперед внутрішньо фірмовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб’єктів, які функці- онують на державній формі власності, підприємств-монополістів) і комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності) [17, c. 116].

X. X. Xxxxxxxxx зазначає, що ознаками договору є: 1) визначення взаємних прав та обов’язків сторін; 2) обов’язкове передбачення певної поведінки; 3) спрямованість на виникнення або зміну прав та обов’язків сторін; 4) відповідна форма; 5) спрямованість на досягнення конкретної мети; 6) еквівалентний характер; 7) універсальність.

Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати і загальні ознаки категорії майнового договору, і особливі його ознаки, відображені у господар- ському законодавстві [10].

Таке врахування розкриває суть договору у господарських правовідносинах як окремого виду договорів, який попри загальні ознаки, що притаманні усім видам договорів містить і свої унікальні, що дозволяє відрізнити саме ці договори від інших. X. X. Xxxxxxx господарський договір визначає як домовленість суб’єкта госпо- дарювання з іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов’язків у сфері господарювання. X. X. Xxxxxxxxx зазначає, що господарський договір є збірним (уза- гальнюючим) поняттям, до якого відносяться різні договірні типи, що мають схожі

принципи нормативної регламентації [17, c. 117].

Відповідно до частини першої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства [20].

На думку X. X. Xxxxxxx, особливі якості господарського договору, як правової кон- струкції, дають змогу використовувати його для регулювання господарських від- носин методом взаємного узгодження інтересів учасників. Господарський договір, зазначав учений, є органічним елементом господарського механізму, оскільки вико- нує важливі функції в економіці, які виражаються у постійній турботі не лише про інтереси «свого» підприємства, а й про інтереси держави, яка визначила відповідне завдання, про інтереси контрагента (іншого соціалістичного підприємства) як під час укладання договору, так і у процесі його виконання [21, c. 12].

Висновки: Аналізуючи вищенаведені позиції науковців щодо визначення поняття

«договір» та «договір у господарських правовідносинах», необхідно зауважити, що перше поняття є чітко регламентованим законодавством України, що дозволяє попри різносторонні наукові погляди з приводу його дефініції, однозначно розуміти суть

цієї загальної категорії. У свою чергу в чинних нормах законодавства відсутнє окреме правове закріплення визначення договорів, що використовуються в процесі реалізації господарських правовідносинах. Така відсутність правової регламентації лише ство- рює неоднозначне уявлення з точки зору права про відповідні договори, неоднора- зово подаючи останні у вигляді різновиду цивільно-правових договорів.

З урахуванням ринкового розвитку у суспільстві наявність чіткого визначення поняття договору у господарських правовідносинах є важливим правовим рішен- ням для узагальнення наукових поглядів та положень чинного законодавства щодо даного виду договору. Оскільки договори у господарських правовідносинах відігра- ють вагому роль при регулюванні господарської діяльності їх поняттю необхідно надати законодавче визначення у профільному Господарському кодексу України.

Попри вищенаведене, враховуючи те, що законодавець у Цивільному кодексі Укра- їни надав визначення поняттю договір, а також наявність чималої кількості наукових підходів до розуміння дефініції категорії «договір у господарських правовідносинах», можна виокремити наступне визначення відповідних договорів, закріпивши його у нормах Господарського кодексу України: «Договір у господарських правовідноси- нах – є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків, що виникають у процесі забезпечення господарської діяльності учасників відповідних договірних відносин, та регулюється встановле- ними нормами Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, перед- бачених Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів».

Така дефініція хоч і не повністю, але в певній мірі дозволить відрізняти договори у господарських правовідносинах та договори укладені з метою регулювання цивіль- но-правових відносин як окремий вид договорів у правовій системі України, що у свою чергу призначений для узгодження окремого виду правовідносин – господар- сько-правових відносин.

Список використаних джерел:

1. Xxxxxxxxxx X.X., Xxxxxxx X. Історичні аспекти становлення договору як пра- вового інституту в Україні. Вісник Одеського національного університету. Правознавство. 2011. Т. 16. Вип. 19. С. 180–191.

2. Xxxxxxx X.X. До поняття договору у сфері господарських відносинах. Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні. 2010. № 2. С. 197–201.

3. Xxxxxxxx X.X. Договір як юридична конструкція. Теорія і практика правознав- ства. 2014. Вип. 2 (6). С. 1–9.

4. Xxxxxxxxx X. Деякі ознаки договору як юридичного факту та договору-право- відношення. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 5. С. 6–11.

5. Xxxxxxx X.X. Господарський договір та його юридичні конструкції – недій- сність, нікчемність, неукладеність – в сучасних умовах. Проблеми цивільного та підпри- ємницького права в Україні. Часопис Київського університету права. 2009. № 3. С. 146–150.

6. Xxxxxx X., Xxxxxxxx X. Юридична природа поняття господарського дого- вору: огляд наукових і нормативних підходів. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 10. С. 42-46.

7. Xxxxxxxx X.X. Поняття й сутність договору як правового явища загалом і джерела права зокрема. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Вип. 47 Т. 1. С. 41–46.

8. Xxxxxxxxxxxxxx X.X., Xxxxxxx X.X., Xxxxxxxxx X.X. Словник-довідник юри- дичної лексики (етимологічні нотатки). Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. 2018. Ч. 1. 94 с.

9. Xxxxxxx X.X. Загальнотеоретичне визначення договору: поняття та сутність.

Право і суспільство. 2013. № 6-2. С. 96–100.

10. Xxxxxxxx X.X., Xxxxxxxxxxx X.X. Особливості господарського договору у сфері господарювання. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2017. № 14. С. 144–146

11. Цивільний кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV База даних «Законодавство України» ВР України. URL: xxxxx://xxxxx.xxxx.xxx.xx/xxxx/ show/435-15#Text (дата звернення: 01.01.2022)

12. Xxxxxxxx X.X. Співвідношення понять «цивільний договір» та «господарський договір». Підприємництво, господарство і право. 2017. № 2, С. 20–23.

13. Xxxxxxxxx X.X. Правове регулювання господарсько-договірних відносин у цивільному та господарському кодексі України. Юридичний науковий електронний жур- нал. 2021.№ 3. С. 150–151.

14. Xxxxxxxxx X., Xxxxxxx X. Щодо правового регулювання договірних відносин в сучасній Україні. URL: xxxx://xxxxxxx.xxxxxx.xxx.xx/xxxx/0000 (дата звернення: 01.01.2022)

15. Xxxxxxxxxx X.X., Xxxxxx X.X. Загальні положення про господарські договори в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2014. Вип. 24. Т. 2. С. 144–147.

16. X.X. Xxxxxxxxx, X. Xxxxxxxxx Господарські договори: порядок укладення та недійсність. Innovations and prospects of world science : proceedings of II International scientific and practical conference, Vancouver. 2021. P. 615–622.

17. Xxxxxxx X.X., Xxxxxxx X.X. Поняття господарського договору: доктринальний аспект. Юридичний вісник. 2014. № 2(31). С. 115–118.

18. Xxxxxxxxx X.X. До питання про розмежування цивільних і господарських договорів і його вплив на інші види договорів. Прикарпатський юридичний вісник. 2020. Випуск 2 (31). С. 48–51.

19. Проблеми правового регулювання договірних відносин суб’єктів господарю- вання: монографія. / за заг. редакцією X.X. Xxxxxxxxxx. Львів: ТОВ «Галицька видав- нича спілка», 2019. 247с.

20. Господарський кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV. База даних «Законодавство України». ВР України.URL: xxxxx://xxxxx.xxxx.xxx.xx/xxxx/ show/436-15#n1309 (дата звернення: 12.01.2022)

21. Xxxxx X.X. Перспективи модернізації договірних правовідносин у сфері госпо- дарювання: монографія. Харків : Нац. ун-т міськ. госп-ва ім. X.X. Xxxxxxxx, 2014. 227 с.