ДОГОВIp ДОВIчНОГО УТРИМАННя
ДОГОВIp ДОВIчНОГО УТРИМАННя
. XXXXXXX,
У наш час дуже поширеною стала проблема, яка стосується договору довічного утримання.Джуе часто траплаяються випадки у нашому житті, коли людина нам пропоную дуже вигідну угоду, а вона є цікавою і ми маєсо до неї інтерес , але ми бачимо тільки те,що ле- жить на поверхності, а внутрішню структуру проблеми ми не розглядаємо.Так трапляється і з договором довічного утримання.Наприклад, вам запропонували чудову кварти- ру у центрі міста, але на умовах довічного дотримання.Ви настільки захопилися цією ідеєю, що при укладанні дого- вору були згодні на всі умови і підписали його, не звернув- ши увагу , що вам може щось і не сподобатися.Через деея- кий час, ви зрозуміли,що з Вас більше вимагають, аніж ви отримаєте, і хочете розірвати договір довічного отриман- ня.Але ная яких підставах? Саме у корінь цією проблеми я хочу поглинутися.
студентка ІІІ курсу Факультету права та підприємництва Київського національного університету внутрішніх справ
O
тже, за Цивільним кодек-
сом Украйни (ст.744) – за договором довічного утримання
(догляду) одна сторона (відчу- жувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність жит- ловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має зна- чну цінність, взамін чого набу- вач зобов’язується забезпечува- ти відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.За сво- єю юридичною природою зазна- чений договір є одностороннім, оскільки у відчужувача є лише право вимагати від набувача на- дання обумовленого договором матеріального забезпечення, а набувач несе лише обов’язок
– надавати відчужувачеві ма-
теріальне забезпечення та від-
повідний догляд. Відповідно до статті 744 ЦК України в на- бувача можуть виникнути два зобов’язання паралельно: забез- печувати відчужувача утриман- ням та забезпечити догляд дові- чно, але обов’язок щодо утри- мання поглинає зобов’язання з догляду. В юридичній літерату- рі іноді договір довічного утри- мання визнають двостороннім договором .На думку X.X. Під- опригори, цей договір має також певні ознаки двосторонності, оскільки набувач має право ви- магати розірвання договору до- вічного утримання [1]. Договір довічного утримання безумовно є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим до- говором певне майно, а відчу- жувач – необхідне утримання у
вигляді відповідних матеріаль- них благ та послуг. При цьому цивільне законодавство України не вимагає щоб вартість переда- ного відчужувачем майна була еквівалентною вартості надава- ного набувачем утримання. У вартості цих цінностей можуть бути досить істотні розбіжності, що залежить від домовленостей сторін, а також від тривалості життя відчужувача. Договір до- вічного утримання не має заві- домо визначеного терміну його дії, оскільки він обумовлений моментом настання смерті від- чужувача. Тому від тривалості його життя безпосередньо зале- жить розмір надаваного набува- чем утримання.
Цивільне законодавство
України у статті 755 ЦК перед- бачає випадки припинення до- говору довічного утримання. Відповідно до цього договір до- вічного утримання може бути розірваний на підставі рішення суду, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невико- нання своїх обов’язків, незалеж- но від його вини. Невиконання обов’язків або неналежне вико- нання не завжди призводить до припинення договору. Відчужу- вач вправі пред’явити позов про відшкодування збитків (стаття 22 ЦК України). Розмір збитків визначається у відповідності до
57
грошової оцінки, вказаної в до- говорі. У винятковому випадку існує можливість подати позов не про припинення дії догово- ру довічного утримання, а про обов’язок набувача, виконати в дійсностіі обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошо- вої компенсації всіх видів мате- ріального забезпечення, вказа- них у договорі.
Набувач вправі припинити договір тільки у тому випадку, коли через не залежні від нього об’єктивні обставини його май- нове становище змінилося на- стільки, що він не в змозі нада- вати набувачеві належне матері- альне забезпечення, обумовлене в договорі.
При розірванні договору до- вічного утримання як з першої, так і з другої підстав настають ті самі наслідки – майно повер- тається відчужувачеві, а витрати набувача на забезпечення відчу- жувача не відшкодовуються.
Договір довічного утриман- ня припиняється також внаслі- док смерті осіб, які отримували утримання. Якщо право на одер- жання утримання мали кілька осіб, то в разі смерті однієї з них договір припиняється щодо осо- би, яка померла.
Відповідно до поняття до- говору довічного утримання на підставі статті 744 ЦК України, набувач зобов’язаний утримува- ти відчужувача довічно. Але під час строку дії договору довічно- го утримання можуть настати такі обставини, які можуть іс- тотно вплинути на дію догово- ру.
Такими обставинами можуть
бути: смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридич- ної особи – набувача.
У випадку смерті набувача обов’язки за договором дові- чного утримання переходять до його спадкоємців. Спадкоємці повинні продовжити утримання відчужувача згідно з укладеним договором. Спадкоємець за за- повітом може відмовитися від прийняття майна, що було пе- редане відчужувачу, право влас- ності переходить до спадкоємця за законом.
У випадку відсутності спад- коємців або у разі їхньої відмо- ви від прийняття майна, відчу- жувач набуває права власності на повернене майно і договір довічного утримання автома- тично припиняється на підставі статті 757 ЦК України.
Внаслідок ліквідації юри- дичної особи – набувача згідно статті 110 ЦК України майно, що було передане їй за договором, може перейти до її засновника (учасника), до нього також пе- реходять права та обов’язки на- бувача за договором довічного утримання.
До правонаступників юри- дичної особи у разі припи- нення її діяльності переходять обов’язки юридичної особи
– набувача з усіма наслідками відповідно до договору. У разі відмови правонаступника про- довжити виконувати обов’язки набувача до відчужувача повер- тається майно, передане у влас- ність юридичній особі.
Цивільне законодавство за- здалегідь захищає права відчу- жувача, тому у випадку ліквіда-
ції юридичної особи – набувача право власності на майно, пе- редане за договором довічного утримання, повертається до від- чужувача на підставі п.2 ст.758
..
На нашу думку, цю норму норму сформульовано невдало. Якщо її треба тлумачити так, як вона сформульована у ст.758, то у такому розв’язанні цієї про- блеми немає логіки. Обов’язки з утримання відчужувача майна переходять до правонаступників юридичної особи, а майно має бути повернуте відчужувачеві. В такому разі відпадає правова підстава для утримання відчу- жувача майна правонаступника- ми юридичної особи. Ця норма потребує певного уточнення.
У разі ліквідації юридич- ні особи набувача майно може перейти до її засновника (учас- xxxx) і він набуває прав та обов’язків набувача за догово- ром довічного утримання згідно статті 758 ЦК України.
Згідно зі статтею 756 ЦК України у разі припинення дії договору довічного утримання внаслідок невиконання або не- належного виконання набувачем обов’язків за договором перед- бачена можливість повернення відчужувачеві майна. Якщо на- бувач відмовляється добровіль- но повернути майно, набуте ним за договором, відчужувач має право звернутися до суду. Усі витрати, зроблені набувачем на користь відчужувача, не повер- таються.
Відповідно до частини 2 ви- щезазначеної статті суд повинен вирішити питання про можли-
вість залишити за набувачем право власності на частину май- на у зв’язку з неможливістю по- дальшого виконання обов’язків останнім. Суд визначає на яких підставах припиняється дого- вір, чи є вони істотними, який час та яким чином здійснювало- ся утримування та чи належним був догляд, обумовлений у до- говорі.
Пункти 87-89 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року передбача- ють процесуальні дії нотаріуса у разі припинення договору до- вічного утримання (догляду)[2], а саме:
- у разі ліквідації юридич- ної особи – набувача, за умо- ви відсутності у неї правонас- тупників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та органі- зацій України та письмової за- яви відчужувача, припиняє дію договору та повертає відчужу- вачу первинний право встанов- лювальний документ. На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з поси- ланням на статтю 758 Цивільно- го кодексу України та на вищев- казаний пункт 87 Інструкції;
- розірвання договору дові-
чного утримання за згодою сто- рін, у тому числі внесення змін до договору, оформляється но- таріусом за правилами, викла- деними в пункті 49 інструкції та пунктом 88 Інструкції «Посвід-
чення договорів довічного утри- мання та договорів про надання утримання»
- на підставі договору про розірвання договору довічного утримання або внесення змін до нього щодо зміни речі, яка була передана за договором на іншу річ, переходу прав та обов’язків за цим договором до спадкоєм- ців (правонаступників) набувача майна, нотаріус вносить відпо- відні зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (пункт 89 Інструкції «По- свідчення договорів довічного утримання та договорів про на- дання утримання» ).
Таким чином, при узагаль- ненні питання про порядок і підстави припинення договору довічного утримання, можна дійти висновку, що договір до- вічного утримання може бути розірваний з двох вимог: набу- вача та відчужувача, при цьому підставою розірвання договору на вимогу відчужувача є неви- конання чи неналежне виконан- ня набувачем своїх обов’язків, незалежно від вини. Набувач в свою ж чергу також наділений правом вимагати розірвання до- говору, зокрема у разі незгоди відчужувача від заміни набувача за договором з підстав немож- ливості останнім виконувати обов’язки за договором.
Отже,для того, щоб бути
впевненим при укладанні до- говору довічного утриманні в тому, що ми будемо мати те, що потребуєм і те, що нам обіцяли,
то для цього треба знати основні засади скаладання цього догово- ру, які були викладені вище.
_______
1. X.X. Xxxxxxxxxxx X.X, Під- опригора ПРАВО ІНТЕЛЕКТУ- АЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК для студентів юридичних вузів і фа- культетів університетів Київ Xxxx- ком Інтер. 1998. - 335.
2. Інструкція про порядок вчи- нення нотаріальних дій нотаріуса- ми України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року