Водночас, якщо господарський договір укладе- но за результатами проведених публічних заку- півель, то у разі зміни його істотних умов варто враховувати особливості, визначені ст. 36 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публіч- ні закупівлі».
XxX І нН АтН рС XxX XxXX
[НАША МЕТОДОЛОГІЯ]
ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР: НА ЩО СЛІД ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ПІД ЧАС ЙОГО УКЛАДЕННЯ
Типові порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства під час укладення і виконання господарських договорів
Основні засади організаційних, господарських відносин суб’єктів господарювання регулюють- ся Господарським кодексом (ГК) України. Відпо- відно до ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями і грома- дянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. В умовах рин- кової економіки договірна система стала одним із основних видів відносин між підприємствами.
Господарські договори укладаються і викону- ються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (ЦК) України з урахуванням осо- бливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Загальні умови укладення і виконання господарських договорів регла- ментуються главами 20 і 22 Господарського кодексу України.
КонтролЬ
ФІНАНСОВИЙ
Наша методологія
За результатами проведених контрольних захо- дів Державною аудиторською службою України та її міжрегіональними територіальними орга- нами встановлено, що суб’єкти господарювання систематично порушують вимоги законодавства та укладених договорів.
Найпоширенішим порушенням під час укладення господарського договору є невизначення всіх його істотних умов (предмет, ціна, строк дії договору).
Договір вважається укладеним, якщо сторони в на- лежній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (статті 638, 639 ЦК України).
Своєю чергою, відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК Украї- ни у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір може бути підставою для визнання його неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його вико- нання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істот- ні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. Уклада- ючи господарський договір, сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну і строк дії договору.
Нормативні визначення обов’язкових істотних умов господарських договорів – предмета дого- вору, ціни і строку його дії – передбачено Госпо- дарським і Цивільним кодексами України.
Так, за ч. 4 ст. 180 ГК України, предмет господар- ського договору визначає найменування (номен- клатуру, асортимент) і кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповід- но до обов’язкових для сторін нормативних доку- ментів, указаних у ст. 15 цього Кодексу, а в разі їх відсутності – в договірному порядку, із додер- жанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Поняття «ціна» договору в ГК України розкри- вається в частинах 5 і 6 ст. 180, згідно з яки- ми ціна у господарському договорі визначається
в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Водночас, якщо господарський договір укладе- но за результатами проведених публічних заку- півель, то у разі зміни його істотних умов варто враховувати особливості, визначені ст. 36 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публіч- ні закупівлі».
Умови договору про закупівлю не повинні від- різнятися від змісту тендерної пропозиції за
КонтролЬ
ФІНАНСОВИЙ
[НАША МЕТОДОЛОГІЯ]
результатами аукціону (в тому числі ціни за оди- ницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
• зменшення обсягів закупівлі, зокрема з ураху- ванням фактичного обсягу видатків замовника;
• зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого това- ру на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначе- ної в договорі;
• покращення якості предмета закупівлі за умо- ви, що таке покращення не призведе до збіль- шення суми, визначеної в договорі;
• продовження строку дії договору та виконан- ня зобов’язань щодо передання товару, вико- нання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фі- нансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
• узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, ро- біт і послуг);
• зміни ціни у зв’язку зі зміною ставок подат- ків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
• зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу спо- живчих цін, зміни курсу іноземної валюти,
КонтролЬ
ФІНАНСОВИЙ
Наша методологія
зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і норма- тивів, які застосовуються в договорі про за- купівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно- конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Водночас, за ст. 632 ЦК України, ціна в догово- рі встановлюється за домовленістю сторін. У ви- падках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або ре- гулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціну в договорі не встановлено і не може бути визначено виходячи з його умов, її визна- чають з огляду на звичайні ціни, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Під «строком дії господарського договору» розу- міється час, упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення стро- ку дії господарського договору не звільняє сто- рони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).
Аналогічне визначення міститься і в ст. 631 ЦК України – строком договору є час, протягом яко- го сторони можуть здійснити свої права і викона- ти свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. За- кінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало міс- це під час дії договору.
Отже, недосягнення сторонами у належній фор- мі згоди хоча б щодо однієї з істотних умов до- говору може стати наслідком визнання такого договору неукладеним і, як наслідок, недій- сним, що унеможливлює здійснення подальшого контролю щодо належного виконання сторонами зобов’язань за таким договором, його виконання
стає неможливим, а договір, по суті, втрачає сенс і правовий зміст.
Також мають місце випадки ненарахування суб’єктами господарювання штрафних санкцій за невиконання стороною своїх зобов’язань за укладеним господарським договором та пору- шення господарських зобов’язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних ро- біт (наданих послуг).
За вчинення учасниками господарських право- відносин правопорушень у сфері господарюван- ня до суб’єкта, який вчинив таке правопорушення, норми господарського законодавства вимага- ють застосовувати різноманітні санкції (заходи відповідальності).
Суб’єкти господарювання та інші учасники гос- подарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином від- повідно до закону, інших правових актів, договору. Зобов’язання за договором мають виконуватися належним чином і у встановлений термін. Одно- стороння відмова від виконання зобов’язань, так само як і одностороння зміна умов договору, не допускається, якщо інше не встановлено догово- ром або законом (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зміс- том зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань боржником останній зобов’язаний від- шкодувати кредитору заподіяні цим збитки. Під збитками розуміють витрати, здійснені кредито- ром, втрату або ушкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які б він одер- жав, якби боржник виконав зобов’язання (упу- щена вигода).
Отож до збитків кредитора належать: втрата або ушкодження майна; витрати, здійснені ним у зв’язку з неналежним виконанням договору; не отримані ним доходи, які можна було б одержа- ти, якби зобов’язання було виконано.
Правовими наслідками, що настають у разі пору- шення зобов’язання, окрім іншого, є сплата не- устойки та відшкодування збитків і моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
КонтролЬ
ФІНАНСОВИЙ
[НАША МЕТОДОЛОГІЯ]
За ст. 230 ГК України, штрафними санкціями ви- знаються господарські санкції у вигляді грошо- вої суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення госпо- дарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Порядок розрахунку розміру штрафних санкцій визначено ст. 231 ГК України.
Окрім того, Законом України від 22.11.96
№ 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчас- не виконання грошових зобов’язань» (зі змінами і доповненнями), що регулює договірні правовід- носини між платниками та одержувачами грошо- вих коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, визначено по- рядок нарахування та сплати пені за прострочен- ня платежів, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань або затримку грошових надходжень на рахунок одержувача грошових коштів.
Отже, не скориставшись правом, встановленим чинним законодавством України, та не забезпе- чивши нарахування і стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язань за госпо- дарським договором та порушення господарських зобов’язань щодо якості поставленої продукції (то- варів), виконаних робіт (наданих послуг), суб’єкти господарювання упускають вигоду в отриманні до- даткового доходу на суму нарахованих штрафних санкцій та одержання продукції (товарів), вико- наних робіт (наданих послуг) неналежної якості.
Непоодинокі також випадки, коли суб’єкти госпо- дарювання укладають додаткові угоди до госпо- дарських договорів після закінчення строку дії таких договорів.
За ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а якщо конкретних вимог щодо виконан- ня зобов’язання не висунуто – згідно з вимогами, що у певних умовах звичайно ставляться. До ви- конання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Строк договору – одна зі складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. За ст. 252 ЦК України, строк визначається
роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визна- чатися вказівкою на календарну дату або на по- дію, що має неминуче настати.
Строком договору, як визначено у ч. 1 ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки від- повідно до договору. А за ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, упро- довж якого існують господарські зобов’язання сто- рін, що виникли на основі цього договору.
Тобто укласти додаткову угоду, якою буде продо- вжено дію господарського договору, можна в разі, коли строк його дії не закінчився.
Сторона договору, яка вважає за необхідне зміни- ти або розірвати договір, повинна надіслати про- позиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).
Враховуючи брак взаємних зобов’язань на дату за- кінчення терміну дії договору, укладений госпо- дарський договір є таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а саме господарські зобов’язання між сто- ронами, що виникли на підставі вказаного догово- ру, припинилися, що, своєю чергою, унеможливлює внесення до нього будь-яких змін чи доповнень.
Отже, не можна внести змін до договору, строк якого минув, оскільки між сторонами немає до- говірних відносин.
Підсумовуючи, зробимо висновок, що недотриман- ня суб’єктами господарювання вимог законодав- ства під час укладення і виконання господарських договорів може призвести як до судового xxxxx- ження їх умов, так і до визнання їх недійсними та, як наслідок, до недоотримання доходу й понесен- ня додаткових витрат, які найчастіше виникають у процесі застосування потерпілою стороною за- ходів щодо забезпечення захисту своїх поруше- них прав.
Xxxx Xxxxxxx,
головний державний аудитор відділу аудиту окремих господарських операцій суб’єктів господарювання
у галузі транспорту та зв’язку Департаменту державного фінансового аудиту окремих господарських операцій
Держаудитслужби