БАЛАНС-БЮДЖЕТ WWW.BALANCE.UA 23
№ 24 (696), 11 червня 2018 р.
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
ЧИ МАЄ ПРАВО АДМІНІСТРАЦІЯ НАПОЛЯГАТИ НА УКЛАДЕННІ ІЗ ПРАЦІВНИКОМ ДОГОВОРУ ПРО ПОВНУ МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?
В амбулаторії загальної практики – сімейної медицини у процесі формування Центру первинної медико-санітарної допомоги (далі – ЦПМСД), структурним підрозділом якого вона є, було скорочено посаду старшої медичної сестри. На працівницю, яка обіймала цю посаду, покладалася повна матеріальна від- повідальність. Тепер адміністрація ЦПМСД наполягає на укладенні договору про повну матеріальну відповідальність з медичною сестрою амбулаторії. Чи є законними вимоги адміністрації?
Матеріальна відповідальність працівника – це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника відшкодувати в установленому за- коном порядку і розмірах шкоду, заподіяну під- приємству, де він працює, унаслідок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин трудових обов’язків.
Працівник зобов’язаний бережливо, дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, ор- ганізації (власника), з якими укладено трудовий договір, і вживати заходів до запобігання шкоді (ч. 2 ст. 131, ст. 139 КЗпП).
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ними підприємству пору- шенням покладених на них трудових обов’язків (ст. 130 КЗпП).
Така матеріальна відповідальність може бути по- кладена на будь-якого працівника, який працює за трудовим договором, і для цього не обов’язково укладати з ним договір про повну матеріальну відповідальність.
Залежно від форми вини працівника та інших об- ставин, за яких заподіяно шкоду, на працівника може покладатися обмежена чи повна матері- альна відповідальність. В окремих випадках за- конодавством може встановлюватися підвищена матеріальна відповідальність.
Обмежену матеріальну відповідальність, тобто в розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не біль- ше свого середнього місячного заробітку, відпо- відно до ст. 133 КЗпП несуть:
• працівники – за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виро- бів (продукції), зокрема під час їх вироблення. У такому самому розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або
знищення через недбалість інструментів, ви- мірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством пра- цівникові в користування;
• керівники підприємств та їхні заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах та їхні заступники, якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильним обліком і зберіган- ням матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям потрібних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякіс- ної продукції, розкраданню, знищенню та зі- псуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.
Слід зазначити, що згадані в п. 1 ст. 133 КЗпП такі матеріальні цінності, як інструменти, вимірюваль- ні прилади, спеціальний одяг та інші предмети, можуть бути видані будь-якому працівникові для виконання ним трудових обов’язків. Видача має бути оформлена документально й посвідчуватися підписом працівника. Але це зовсім не означає, що працівник набув статусу матеріально відпові- дальної особи і з ним слід укладати договір про повну матеріальну відповідальність.
Не вимагає укладення договору про повну ма- теріальну відповідальність і доручення праців- никові виконувати роботи на певному механізмі або агрегаті.
Закріплення працівника за відповідним механіз- мом чи агрегатом має бути оформлене наказом чи розпорядженням роботодавця.
У п. 2 ст. 133 КЗпП установлено обмежену мате- ріальну відповідальність окремого кола праців- ників, а саме: керівників підприємств, їх струк- турних підрозділів (не тільки відокремлених) та їхніх заступників. Підставою для притягнення до
БАЛАНС-БЮДЖЕТ XXX.XXXXXXX.XX 23
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
№ 24 (696), 11 червня 2018 р.
матеріальної відповідальності на підставі п. 2 ст. 133 КЗпП, по суті, є будь-які порушення тру- дових обов’язків, що призвели до прямої дійсної шкоди.
Матеріальна відповідальність працівників у по- вному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини під- приємству, настає у випадках, передбачених ст. 134 КЗпП, а саме, якщо:
• між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 КЗпП укла- дено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідаль- ності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
• xxxxx та інші цінності були одержані праців- ником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
• шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
• xxxxx завдано працівником, який був у нетве- резому стані;
• шкоди завдано недостачею, умисним знищен- ням або умисним зіпсуттям матеріалів, напів- фабрикатів, виробів (продукції), у тому чис- лі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в корис- тування;
• відповідно до законодавства на працівника по- кладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, орга- нізації при виконанні трудових обов’язків;
• xxxxx завдано не при виконанні трудових обов’язків;
• службова особа винна в незаконному звільнен- ні або переведенні працівника на іншу роботу;
• керівник підприємства, установи, організації будь-якої форми власності винний у несвоє- часній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенса- цій за порушення строків її виплати, за умови, що держбюджет та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають за- боргованості перед цим підприємством.
Договори про повну матеріальну відповідальність укладаються лише в письмовій формі із працівни- ками (що досягли 18 років), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі ви-
робництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за- тверджуються в порядку, який визначається КМУ (ст. 1351 КЗпП).
Разом з тим в Україні дотепер діє Перелік посад і робіт, котрі заміщуються чи виконуються пра- цівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові дого- вори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переда- них їм на схов, обробку, продаж (відпуск), пере- везення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24 (далі – Перелік № 447). До цього Переліку вхо- дить і посада старшої медичної сестри.
Однак слід звернути увагу, що ст. 1351 КЗпП ка- тегорично формулює правило про припустимість укладення письмових договорів про повну мате- ріальну відповідальність лише із працівниками, що обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, оброб- кою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переда- них їм цінностей. Якщо ж до трудових обов’язків працівників такі функції не входять, то укладення договору про повну матеріальну відповідальність суперечитиме закону, навіть якщо посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, і входить до Переліку № 447.
Тому відповідно до ст. 1351 КЗпП договір про по- вну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися, якщо одночасно виконуються дві умови:
• наявність посади, яку працівник обіймає, або роботи, котру він виконує, у Переліку № 447;
• виконання обов’язків згідно з посадою, а та- кож роботи за фахом має бути безпосередньо пов’язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва довірених працівникові цінностей.
Таким чином, лише наявність посади або роботи в Переліку № 447 не дає підстав для укладення договору про повну матеріальну відповідаль- ність, якщо у змісті трудової функції працівника немає перелічених обов’язків.
Крім того, факт укладення договору про повну матеріальну відповідальність не може бути під- ставою для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності, якщо він не під-
БАЛАНС-БЮДЖЕТ
№ 24 (696), 11 червня 2018 р.
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
падає під категорію працівників, з якими робото- давець згідно із законодавством може укладати такий договір.
З цього приводу Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 29.12.92 р. № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаці- ям їх працівниками» роз’яснив, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на під- ставі письмового договору, укладеного працівни- ком із підприємством, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зі- псуття), переданих йому для зберігання або ін- ших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов’язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 1351 КЗпП може
бути укладений такий договір, та чи укладали його.
Якщо не належить або якщо договір не укладав- ся, то за заподіяну працівником шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відпові- дальність, якщо згідно з чинним законодавством він з інших підстав не несе матеріальної відпо- відальності в повному розмірі шкоди.
Отже, у нашій ситуації, спонукаючи працівника, що не підпадає під категорію працівників, з яки- ми роботодавець згідно із законодавством може укладати договір про повну матеріальну відпо- відальність, до укладення такого договору, адмі- ністрація ЦПМСД грубо порушує законодавство про працю. Зрозуміло, що такі дії адміністрації ЦПМСД є протизаконними.
ЯКИМИ Є КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ
ДО КЕРІВНИКА КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я?
Для керівника комунального підприємства закладу охорони здоров’я перед- бачено посаду директора. Якими мають бути кваліфікаційні вимоги для такого керівника?
Відповідно до п. 28 Ліцензійних умов проваджен- ня господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою КМУ від 02.03.16 р.
№ 285, керівником закладу охорони здоров’я повинна призначатися особа, яка відповідає єди- ним кваліфікаційним вимогам.
Довідник кваліфікаційних характеристик профе- сій працівників. Випуск 78, затверджений нака- зом МОЗ від 29.03.02 р. № 117 (далі – Довідник), визначає кваліфікаційні вимоги до головного лі- каря обласної, центральної міської, міської, цент- ральної районної та районної лікарень, а саме:
• повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за на- прямом підготовки «медицина»;
• післядипломна спеціалізація за фахом «орга- нізація і управління охороною здоров’я»; вища кваліфікаційна категорія за лікарською спеці- альністю та за фахом «організація управління охороною здоров’я»;
• стаж роботи за лікарською спеціальністю для головного лікаря обласної лікарні – не менше
10 років та за фахом «організація управлін- ня охороною здоров’я» – не менше 8 років; для головного лікаря центральної міської та центральної районної лікарень – відповідно не менше 7 та 5 років. Стажування в органах управління вищого рівня.
Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров’я затверджено наказом МОЗ від 27.10.02 р.
№ 385 (далі – Перелік № 385).
Водночас Довідник не містить кваліфікаційних вимог до посад таких керівників закладів охо- рони здоров’я, включених до Переліку № 385, як генеральний директор, директор, головний лікар, начальник. Зазначеним посадам відповідає лікарська спеціальність «організація і управління охороною здоров’я».
У разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, за- стосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
З огляду на зазначене, а також на те, що законо- давець не затвердив жодних інших кваліфікацій- них вимог, керівником закладу охорони здоров’я, незалежно від організаційно-правової форми та- кого закладу, повинна призначатися особа, яка має повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за на- прямом підготовки «медицина», післядипломну спеціалізацію за фахом «організація і управління охороною здоров’я», вищу кваліфікаційну кате- горію за лікарською спеціальністю та за фахом
«організація управління охороною здоров’я».
25