Там само. 17. Там само.
Там само. Xxxxxxx XXXXXXXX 1 Xxxx XXXXXXXXXX0 Xxxxx XXXXXXXXXX0 Складні історичні, економічні, культурні, ідеологічні шляхи пройшли дві сусідні великі держави – Польща та Україна, почи- наючи з літописних подій 981 року по наш час. Вступ Польщі до Європейського Союзу створив для України нову реальність, в якій се- ред його членів уперше з’явилась країна, яка лобіює український курс на членство в ЄС. В умовах «постпомаранчового» розвитку України постала необхідність в істотній модернізації структур та наповнення новим змістом політичного, економічного, культурного, наукового діалогу між Україною та Польщею.Одним з найважливіших вимірів сучасних україно-польських відносин є взаємодія двох держав з пи- тань євро- та євроатлантичної інтеграції. Для України наразі особли- вого значення набуває формування ефективної стратегії відносин із НАТО і ЄС, при цьому тут особливу роль може відіграти Республіка Польща як важливий сусід-член цих інституцій4. Відносини з Польщею, що є одним з найбільш послідовних союзників України на зовнішній арені, дуже важливі для України, але сьогодні несподівано настали скрутні часи взаємних непорозумінь щодо деяких фактів спільного минулого та незрозумілих сучасних ексцесів. Проте Україна сподівається, що Варшава й досі лишається важливим та вірним партнером Києва, і зберегти напрацьовані гарні відносини цілком можливо, про що активно дискутували на
Там само якої полягає у необхідності підписання актів глави держави прем’єр- міністром (інколи – також профільним міністром). Формально згада- на процедура декларується як перенесення відповідальності від гла- ви держави до глави уряду, реально ж є обмеженням нормотворчої функції глави держави. Зазначимо, що і для України, і для Польщі характерне контрасигнування актів глави держави. Водночас щодо застосування згаданої процедури є певні відмінності в обраних для дослідження держав. Зокрема, у Польщі акти глави держави скріплює лише прем’єр-міністр9. В Україні для набуття чинності актів глави держави потрібен також підпис профільного міністра. Крім того, в Україні процедура контрасигнації використовується лише у трьох випадках: призначення та звільнення глав дипломатичних представ- ництв України, приймання вірчих і відкличних грамот дипломатич- них представників іноземних держав; діяльності Ради національної безпеки і оборони України; введення надзвичайного стану, оголошен- ня окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації10. Щодо Польщі законодавство зазначає необхідність кон- трасигнування актів глави держави, даючи, водночас, широкий перелік випадків, щодо яких згадана процедура не застосовується11. Для більш наглядного розуміння особливостей функціонування змішаної республіки в Україні та Польщі зобразимо результати порівняння у вигляді таблиці. 1 Тип республіки Парламентсько- президентська Парламентсько- президентська
Там само. 7. The Rome Declaration... (доступ 27.03.2017). 25 років «Договору між Україною і Республікою Польщею про добросусідство, дружні відносини і співробітництво» - спроба балансу»
Там само. 9. M. Karnitschnig, F. Eder, Europe’s elite put on grand show of unity in Rome, „Poli- tico”, xxxx://xxx.xxxxxxxx.xx/xxxxxxx/xxxxxxx-xxxxx-xxx-xx-xxxxx-xxxx-xx-xxxxx-xx-xxxx- summit-anniversary/ (доступ 27.03.2017). Xxxx XXXXXX0 Політичні події останнього десятиріччя дозволяють зробити песимістичні прогнози щодо еволюції політичних режимів в гло- бальному масштабі. Це, зокрема: «Арабська осінь» – громадянські війни в Ємені, Лівії, Сирії, поширення в них, а також в Єгипті, Іраку, Лівані, Афганістані, Пакистані, Нігерії, Сомалі, на Філіпінах впли- ву «Аль-Каїди» і ДАЕШ; тривале утримання фундаменталістськими партіями влади – «ХАМАС» в Секторі Газа і «Хезболлах» в Лівані; збереження в Ірані «антизахідної демократії»2; перетворення в неліберальну електоральну демократію (в термінології X. Даймонда і X. Закарії) Туреччини, яка ще декаду тому вважалась «міцно вбу- дованою в нову Європу»3, внаслідок впровадження надзвичайного стану і конституційних поправок, які підривають поліархію та права людини. У цю ж логіку вкладається невизначене, з листопада 2013 р., майбутнє України як держави, а також консолідація авторитаризму в Білорусі й РФ. Щобільше, аналогічні зміни: перемоги лідерів та груп, які становлять істотну загрозу для поліархії, відбуваються в країнах, приналежних, за С. Гантінгтоном, до західної цивілізації. Хоча для них незахідний політичний процес, який генерує загрози для демо- кратичних інститутів, донедавна вважався немислимим. До цих країн можна віднести Угорщину та Польщу, США, у яких тріумфують неліберальні праві у ситуативному союзі з ультраправими внаслідок вільних, змагальних виборів; Францію, ФРН, Нідерланди, Австрію, у яких зросла підтримка ультраправих, які погрожують перетворити стабільні поліархії в неліберальні демократії або, навіть, авторитарні режими і підірвати ліберальний проект ЄС. Відзначене вище дозволяє ставити питання про черговий «глобаль- ний поворот (відкат) від демократії» (в термінології С. Гантінгтона)